ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
справа №2а-12928/12/2670
касаційне провадження №К/9901/19864/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) (далі - Центр) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, за участі третьої особи - ОСОБА_1, про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2010 року Центр звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому, з урахуванням заяв про зміну та зменшення позовних вимог, просив: визнати протиправним рішення Інспекції у проведенні невиїзної документальної перевірки за актом від 05.10.2007 № 4013/23-12/03053451 на підставі постанови Прокуратури у Шевченківському районі міста Києва від 16.07.2007 відносно неіснуючого Центру в порушення статті 90 Цивільного кодексу України та пункту 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"; визнати протиправною бездіяльність Інспекції, яка в порушення підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не розглянула апеляційні скарги Центру на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0 та не прийняла мотивоване рішення; скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Центр посилався на те, що: станом на 05.10.2007 у Інспекції не було правових підстав для так званої невиїзної документальної перевірки, оскільки 12.09.2007 рішенням Шевченківського районного суду міста Києва постанова Прокуратури Шевченківського району міста Києва була скасована; в порушення вимог підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Інспекція не розглянула по суті апеляційні скарги Центру № 101, № 102, № 104 на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0, з огляду на що вони вважаються скасованими та нечинними.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03.12.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: Центр є юридичною особою за організаційно-правовою формою є колективним підприємством і в акті перевірки зазначений код ЄДРПОУ саме Центру; в силу вимог підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" скарги на оспорювані податкові повідомлення-рішення вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, що дає суду підстави для висновку про відсутність бездіяльності з боку Інспекції щодо нерозгляду таких скарг і неприйняття рішень та, як наслідок, у суду відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0.
Киїський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.06.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції, яка в порушення підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не розглянула скарги Центру на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0 та не прийняла мотивоване рішення; скасував податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його поштою (вручити під розписку) протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків, тоді як зазначений обов`язок Інспекцією виконаний не був.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.06.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки суті порушень, викладених у каті перевірки, щодо заниження валових доходів та як наслідок, об`єкта оподаткування податком на додану вартість, по операції з продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та змісту акту перевірки.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 12.01.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що підставі постанови прокуратури Шевченківського району м. Києва від 16.07.2007 про проведення перевірки Центру з питань дотримання вимог податкового законодавства України Інспекція провела невиїзну документальну перевірку Центру з питань правових відносин з ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 по 30.10.2006, результати якої оформлено актом від 05.10.2007 № 4013/23-12/03051451, за висновками якого Центром було штучно занижено базу оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по господарській операції з відчуження Центром пов`язаній особі - засновнику Центру Мурзіній В.І. нежитлових приміщень за ціною, значно нижчою, ніж звичайна ціна на відповідні нерухомі об`єкти.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007: № 0007912312/0, за яким визначила Центру податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1450492,00 грн. (у тому числі: 725246,00 грн. за основним платежем та 725246,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0007922312/0, яким визначила Центру податкове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1811216,00 грн. (у тому числі: 905608,00 грн. за основним платежем та 905608,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані Центру засобами поштового зв`язку та вручені 26.11.2007, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 01888851 (т.2 арк. справи 43 зворотний бік).
На зазначені податкові повідомлення-рішення Центром були подані скарги від 05.12.2007 № 101, № 102, які 05.12.2007 були надіслані Інспекції засобами поштового зв`язку та вручені 06.12.2007, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 33204843 (т.1 арк. справи 61).
Разом з цим, Інспекція не прийняла вмотивованого рішення та не надіслала його поштою (не вручила під розписку) протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарг Центру на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.