ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м.Київ
справа № 816/398/17
адміністративне провадження № К/9901/16511/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки і рішень,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2017 року Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2016/00192, рішення про коригування митної вартості товарів від 14 грудня 2016 року №806020002/2016/000038/1 та рішення Митниці від 26 січня 2017 року №47/10/16-70-19-01 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (другорядного) методу.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у зв`язку із непідтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати з підстав, що вже наводились в позовній заяві, але не були враховані апеляційним судом, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду, яке він вважає обґрунтованим і законним, - без змін.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами встановлено, що 22 жовтня 2008 року між Підприємством (як покупцем) та ТОВ "БелМарк", м.Бєлгород, Росія (як продавцем) укладено договір №2008/61, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар, визначений у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.
Пунктами 3.1.1, 4.1 договору встановлювалось, що умови поставки і ціна товару обумовлюються у Специфікаціях.
На виконання умов договору ТОВ "БелМарк" поставлено на територію України на адресу позивача частини сепаратора для сортування щебню: каркас сепаратора 026-10 (маса 550 кг) - 16 шт.; крильчатка сепаратора 026-10 (маса 230 кг) - 16 шт.; патрубок завантажувальний сепаратора Тип 1 (маса 85 кг) - 11 шт.; патрубок завантажувальний сепаратора Тип 2 (маса 120 кг) - 11 шт.
Запасні частини до сепаратора для сортування щебню поставлялися на умовах FCA - м.Бєлгород, Росія.
13 грудня 2016 року декларантом подано до Митниці (митний пост "Лтава") митну декларацію №806020002/2016/010803 на товар "Частини до сепаратора по сортуванню щебню", в графі 31 якої зазначено, що товар має відсоток зношення від 20% до 60%, та пакет документів для митного оформлення ввезених запасних частин до сепаратору для сортування щебню, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08 грудня 2016 року №599714; заявку 46 від 07 грудня 2016 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 08 грудня 2016 року №18; калькуляцію транспортних витрат від 08 грудня 2016 року; довідку про підтвердження вартості перевезення товару від 12 грудня 2016 року; експертний висновок про вартісні характеристики товару від 12 грудня 2016 року №В-3342; рахунок-фактуру (інвойс) від 08 грудня 2016 року №27; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 22 жовтня 2008 року №2008/61; доповнення до вищевказаного зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 грудня 2009 року, від 24 грудня 2010 року, від 29 червня 2011 року, від 21 грудня 2011 року, від 27 грудня 2012 року, від 04 грудня 2013 року, від 11 серпня 2014 року, від 24 грудня 2015 року; специфікацію від 08 грудня 2016 року №64; договір про надання послуг митного брокера від 23 лютого 2015 року; договір (контракт) про надання транспортних послуг від 28 грудня 2015 року №2015/37; копію митної декларації країни відправлення від 08 грудня 2016 року №10101030/081216/0019530; технічну документацію від 19 червня 2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 08 грудня 2016 року №2730.
Митну вартість ввезених запчастин визначено за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, й встановлено в розмірі 153 256,47 грн., що складає 360 611,94 рублів Російської Федерації (тобто 0,397 доларів США за кг), на підставі чого обраховано митні платежі: 7 707,68 грн. - мито, 32 372,26 грн. - ПДВ.
Митним органом проведено консультації з декларантом з метою вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та у Митниці, а також витребувано у Підприємства додаткові документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України.
14 грудня 2016 року декларантом додатково надано до Митниці: лист від 14 грудня 2016 року №426; планові калькуляції виробника на нові запасні частини, що вивозились з України; прайс-лист виробника товару; експертний висновок Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342.
Втім, 14 грудня 2016 року позивачем отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2016/00192 та рішення про коригування митної вартості №806020002/2016/000038/1, відповідно до якого останню визначено за другорядним - резервним методом в сумі 1 197 775,10 рублів Російської Федерації. При цьому за основу визначення митної вартості взята митна декларація від 12 грудня 2016 року №110050004/2016/6506 із митною вартістю в розмірі 1,32 долари США за кг.
Приймаючи рішення, Митниця зазначала, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився її розрахунок, мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: митним органом поставлено під сумнів інформацію про визначений Підприємством стан товару (відсоток зношення) та, як наслідок, його вартість, оскільки у графі 31 митної декларації №806020002/2016/010803 вказано, що товар має відсоток зношення від 20% до 60%; в поданому до митного оформлення експертному висновку Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342 визначено, що стан частин сепаратора згідно рахунка-фактури від 08 грудня 2016 року №27 відповідає фізичному зносу 65%; у графі ж 31 декларації країни відправлення від 08 грудня 2016 року №10101030/081216/0019530 встановлено, що "износ составляет 30-35%"; згідно із поданим до митного оформлення експертним висновком Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342 при проведенні експертизи були вивчені наступні документи: планові калькуляції виробника на запасні частини до сепаратора для сортування щебня та довідка про актуальні прайсові ціни на запасні частини до сепаратора для сортування щебня, надані Підприємством, однак при митному оформленні останні не подавались; наданий до митного оформлення експертний висновок Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342 базується на цінових умовах контракту від 22 жовтня 2008 року №2008/61 та інвойсу від 08 грудня 2016 року №27, тобто експерт посилається виключно на цінову політику ТОВ "БелМарк", орієнтовану безпосередньо на Підприємство, а не на кон`юнктуру ринку в цілому; згідно підпункту 2.2.1 договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28 грудня 2015 року №2015/37 замовник зобов`язався здійснювати оплату за перевезення у розмірі та відповідно до умов, які визначаються у даному договорі та в заявці замовника на перевезення, проте в заявці на транспортне обслуговування від 07 грудня 2016 року №46 не визначені умови оплати за надані транспортні послуги; подану до митного оформлення заявку на транспортне обслуговування від 07 грудня 2016 року №46 неможливо ідентифікувати та віднести до даної поставки, оскільки відсутні будь-які посилання на договір про перевезення автомобільним транспортом від 28 грудня 2015 року №2015/37 між Підприємством та ПП "Л.В.С."; відсутні будь-які документи із зазначенням інформації про протяжність маршруту в кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює перевірку заявленої вартості транспортних витрат.
14 грудня 2016 року Митницею здійснено митне оформлення товару на підставі поданої позивачем митної декларації №806020002/2016/010868 із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 14 грудня 2016 року №806020002/2016/000038/1.
16 січня 2017 року позивач оскаржив зазначені картку відмови та рішення до Митниці, проте рішенням останньої від 26 січня 2017 року №47/10/16-70-19-01 рішення про коригування митної вартості товарів від 14 грудня 2016 року №806020002/2016/000038/1 залишено без змін.
Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товару, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.