ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 806/1002/17
адміністративне провадження № К/9901/26050/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у складі судді Шимоновича Р.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у складі колегії суддів: Залімського І.Г. (суддя-доповідач), Сушка О.О. Мацького Є.М. у справі №806/1002/17 за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Райт Солюшн" про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. 29.03.2017 заступник прокурора Житомирської області (надалі - Заступник прокурора) звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (надалі - ДСГНУ), третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Райт Солюшн" (далі - ТОВ "Райт Солюшн"), в якому просив визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4784, виданий 26.08.2016 ДСГНУ для ТОВ "Райт Солюшн" з метою геологічного вивчення останнім, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища бурштину (ділянка Замисловицька) на території Житомирської області, Олевського району на захід від села Замословичі загальною площею 822,80 га (надалі - Спеціальний дозвіл №4784).
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Спеціальний дозвіл №4784, виданий ДСГН.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Верховного Суду від 14.05.2020 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
5. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020, яку залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, позовну заяву залишено без розгляду.
6. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини:
6.1. 24.02.2016 ТОВ "Райт Солюшн" подало до ДСГН заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, в якій просило надати спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Замисловицької ділянки надр в Олевському районі Житомирської області терміном на 5 років, яку зареєстровано за вх. №3444/13/12-16 від 24.02.2016.
6.2. 26.08.2016 ДСГН видало ТОВ "Райт Солюшн" Спеціальний дозвіл №4784.
6.3. Заступник прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Спеціального дозволу №4784, в якому на обґрунтування наявності права на звернення до суду зазначив, що вказана обласна рада є одним із суб`єктів, який відповідно до природоохоронного законодавства в обов`язковому порядку здійснює погодження надання дозволу на спеціальне користування надрами, відмовила ДСГН у погодженні надання спеціального дозволу ТОВ "Райт Солюшн", що свідчить про порушення інтересів територіальної громади Житомирської області оспорюваним Спеціальним дозволом №4787.
7. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у даному випадку визначені законом підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом були відсутні, оскільки останній не довів, що у спірних правовідносинах інтереси держави не міг представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а саме Житомирська обласна рада. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існують підстави для залишення позову без розгляду, встановлені пунктом 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
8. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій статей 53, 240 КАС України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII) і наголошує, що при зверненні до суду ним було обґрунтовано наявність у даній справі порушення інтересів держави внаслідок порушення порядку надання оспорюваного Спеціального дозволу №4787.
9. Відповідачем та третьою особою подано відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На обґрунтування відзивів посилаються на дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій та необґрунтованість і безпідставність касаційної скарги.
10. Житомирською обласною радою подані письмові пояснення, в яких зазначає, що внаслідок протиправної видачі Спеціального дозволу №4787 обласна рада змушена була звернутись до Прокуратури Житомирської області, а суди попередніх інстанцій при здійсненні нового розгляду справи не повинні були вирішувати питання наявності у Заступника прокурора права на звернення до суду, яке вже було вирішене.
11. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав пояснення на відзив ДСГН на касаційну скаргу, в яких просив не брати до уваги заперечення останньої через їх необґрунтованість та наголошував, що Житомирська обласна рада, фактично, самоусунулась від виконання обов`язку по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та зверненню до суду з позовом про оскарження Спеціального дозволу №4787 і навіть звернулась до прокуратури Житомирської області з листом, в якому просила вжити відповідних заходів щодо оскарження цього спеціального дозволу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
12. При розгляді касаційної скарги колегія суддів враховує норми частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Згідно з частиною 2 статті 60 КАС України (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду), з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.
14. Положення аналогічного змісту закріплені у частинах 3-5 статті 53 КАС України в редакції, чинній на даний час.
15. Частиною 3 статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.