ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 808/2547/16
адміністративне провадження № К/9901/37952/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року (суддя: Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.,
Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке будівельно-монтажне управління" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке будівельно-монтажне управління" (далі - ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізької області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р1" від 16.08.2016 №0000691405.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позов було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з Представництвом "Конкорд Інжинірінг ГмбХ" та ТОВ "Тенер Союз", оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення- без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з Представництвом "Конкорд Інжинірінг ГмбХ" та ТОВ "Тенер Союз" діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Тенер Союз" та з питань формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при подальшій реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) за липень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 27 липня 2016 року №573/08-25-14-011/38563726.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму податкових зобов`язань за взаємовідносинами з Представництвом "Конкорд Інжинірінг ГмбХ" за липень 2015 року на суму 1028297,80 грн; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ "Тенер Союз" за липень 2015 року на 976 883 грн.
16 серпня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000691405, яким зменшено суму податкового зобов`язання в розмірі 1028298,00 грн та податкового кредиту в розмірі 976883 грн за платежем податок на додану вартість.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.