ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/16023/15
адміністративне провадження № К/9901/41948/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя Файдюк В.В., судді Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демонтаж Котловани Фундаменти Будівництво" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Демонтаж Котловани Фундаменти Будівництво" (далі - ТОВ "Демонтаж Котловани Фундаменти Будівництво") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ Деснянському районі ГУ ДФС у Київській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 8 травня 2015 року №0001302201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні товарів (робіт, послуг)" на 783894,18 грн, з яких 522596,12 грн за основним платежем та 261298,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
На обґрунтування зазначених позовних вимог ТОВ "Демонтаж Котловани Фундаменти Будівництво" послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені Актом від 16 квітня 2015 року № 2491/26-52-22-01/36940568, на підставі висновків якого податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій, здійснених з ТОВ "Брокбудкепітал", які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 8 травня 2015 року №0001302201.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ДПІ Деснянському районі ГУ ДФС у Київській області звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач скориставшись своїм правом надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві з 14 квітня 2015 року по 16 квітня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Брокбудкепітал" за період липень - вересень 2014 року, за результатами якої 16 квітня 2015 року складено Акт №2491/26-52-22-01/36940568 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем: пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 522596,12 грн, в тому числі за липень 2014 року у сумі 181843, 11 грн, за серпень 2014 року у сумі 129719,81 грн, за вересень 2014 року у сумі 211033,20 грн.
На підставі Акта перевірки 8 травня 2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001302201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні товарів (робіт, послуг)" на 783894,18 грн, з яких 522596,12 грн за основним платежем та 261298,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві 8 травня 2015 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним, та про його скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Брокбудкепітал" були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "Демонтаж Котловани Фундаменти Будівництво", всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно із пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
За приписами пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (у редакції чинній на час вирішення спору, далі - КАС України), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (підрядник) укладено договори підряду, зокрема, наступні.
Договір від 1 липня 2014 року №2003, згідно умов якого підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з улаштування буро набивних паль на об`єкті "Будівництво житлового будинку з паркінгом та вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по вул. Щорса, 34 у Печерському районі м. Києва". Огородження в вісях " 1П"-" 12П". Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначені цим договором та додатками до нього.
На підтвердження виконання договору надано акти виконаних підрядних робіт на загальну суму 241860,06 грн, в тому числі ПДВ - 40310,01 грн та податкові накладні на таку ж суму.
Договір від 1 липня 2014 року № 501/14, згідно умов якого підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з улаштування буроін`єкційних паль діаметром 620 мм, довжиною 14.03 м у кількості 33 шт., та перевезення ґрунту автосамоскидами на об`єкті "Будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом по вул. Щекавицькій 53 у Подільському районі м. Києва", замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначені цим договором та додатками до нього.
На підтвердження виконання договору надано акти виконаних підрядних робіт на загальну суму 79438, грн, у тому числі ПДВ - 13239,66 грн та податкові накладні на таку ж суму.
Договір від 4 липня 2014 року № 04.07-14, згідно умов договору підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально - побутового призначення та підземним паркінгом по вул. Старокиївській, 10 у Шевченківському районі м. Києва". Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначені цим договором та додатками до нього.
На підтвердження виконання договору надано акти виконаних підрядних робіт на загальну суму 368144,18 грн, у тому числі ПДВ - 61357,34 грн та податкові накладні на таку ж суму.