ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 810/1811/17
адміністративне провадження № К/9901/65601/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року (головуючий суддя Панченко Н.Д.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія наукової краси" до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Академія наукової краси" (далі - ТОВ "Академія наукової краси") звернулося до суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2016 року №0004921403, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186615 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2016 року №0004921403. Стягнуто на користь ТОВ "Академія наукової краси" за рахунок бюджетних асигнувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 2799,22 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 19 жовтня 2016 року по 25 жовтня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 1 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за результатами якої 1 листопада 2016 року складено Акт №396/10-06-14-03/32301000 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 49.2 статті 49, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 186615 грн.
Висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій ТОВ "Академія наукової краси" з ТОВ "Кортес-Плюс", за наслідками яких позивач, у період, що перевірявся сформував показники податкового кредиту.
На підтвердження таких висновків податковим органом в Акті перевірки зазначено про невідповідність первинних документів, що стали підставою для формування у бухгалтерському і податковому обліку відповідних податкових зобов`язань та податкового кредиту, вимогам чинного законодавства з огляду на відсутність у них обов`язкових реквізитів - прізвища та ініціалів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальних за її здійснення.
Відповідачем було проаналізовано податкову інформацію щодо контрагента позивача - ТОВ "Кортес-Плюс", що міститься в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок", за даними якої останній не мав достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов`язань за укладеним з позивачем договором поставки.
Крім того, під час аналізу обставин господарської діяльності інших підприємств у ланцюгу постачання товарів до ТОВ "Академія наукової краси", контролюючим органом було встановлено, що товар, який позивач придбав у ТОВ "Кортес-Плюс", останнім було придбано у ТОВ "Сафарс". Разом з цим, відповідно до наявної у контролюючого органу інформації, ТОВ "Сафарс" у період, який перевірявся не відображало у своєму податковому обліку операцій з купівлі та/або імпорту товарів, поставлених позивачу.
Викладені обставини, контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ "Кортес-Плюс" без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі ТОВ "Академія наукової краси" і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов`язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди, шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.
На підставі Акта перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 14 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004921403, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186615 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 14 листопада 2016 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним, та про його скасування.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та ТОВ "Кортес-Плюс" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно положень пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.