ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 808/1187/16
адміністративне провадження № К/9901/42249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя Прудивус О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (головуючий суддя Головко О.В., судді Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 березня 2016 року № Ф-0006821702, якою нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 78946,03 грн; податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року № 0000541702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на 45318,45 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 36254,76 грн та 9063,69 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2016 року №000104702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на 2131,85 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 1705,48 грн та 426,37 за штрафними санкціями; рішення від 28 березня 2016 року № 000551702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосованого штрафу у розмірі 8350,16 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки). Судовий збір у розмірі 1347,41 грн присуджено на користь ФО-П ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
ФО-П ОСОБА_1, скориставшись своїм правом надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 22 листопада 2005 року.
До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: неспеціалізована оптова торгівля (46.90); механічне оброблення металевих виробів (25.62); виробництво іншого електричного устаткування (27.90); ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (33.14).
Відповідачем з 15 лютого 2016 року по 4 березня 2016 року проведено виїзну планову документальну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої 14 березня 2016 року складено Акт № 620/08-27-17-2-2398017911 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% у загальній сумі 78946,03 грн, у тому числі по періодах 2013 року у сумі 9111,14 грн, 2014 року у сумі 47050,90 грн, 2015 року у сумі 22783,99 грн;
пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 36254,76 грн, у тому числі за 2013 рік на суму 3941,54 грн, 2014 року на суму 21327,22 грн, 2015 року на суму 10986 грн;
підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 ПК України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік у сумі 984,90 грн;
підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України, встановлено перекручення даних наданих у декларації за 2013 - 2015 року, а саме завищення валових витрат.
На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 березня 2016 року № Ф-0006821702, якою нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 78946,03 грн;
податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року № 0000541702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на 45318,45 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 36254,76 грн та 9063,69 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2016 року №000104702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на 2131,85 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 1705,48 грн та 426,37 за штрафними санкціями;
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у періоді, який перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з підприємством з іноземними інвестиціями ТОВ "Бінцель Україна ГмбХ", ТОВ "Роки-Вест", ТОВ "Сіммерон Україна", ФО-П ОСОБА_2, ПП "Фахівець-П", ЗФ ПАТ "Солді і Ко" ТОВ "Інтер Інформ", у яких він придбавав комплектуючі для виробництва власної продукції. Господарські операції позивача із вказаними контрагентами відповідають меті його діяльності та підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: копіями податкових та видаткових накладних, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження; копіями платіжних доручень та рахунків-фактур. Понесені витрати позивач формував у періоді отримання доходів від реалізації виготовленої із придбаних комплектуючих продукції (зварювального обладнання), про що свідчать дані Книги обліку доходів та витрат, а також таблиці руху товарно-матеріальних цінностей та готової продукції по досліджуваним видатковим накладним. Отже, на переконання суду, позивач діяв у відповідності до вимог пункту 138.4 статті 138 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).