ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 802/2704/15-а
адміністративне провадження № К/9901/28518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Слободонюка М.В. від 20 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів Сушка О.О., Боровицького О.А. від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року №0002982202 про зменшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 68764 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 17191 грн. та №0002992202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 76406 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19102 грн.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" за період з 19 лютого 2013 року по 31 березня 2015 року.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 02 червня 2015 року №1445/2202/38585446, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Востаннє постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Застосувавши при вирішенні спору положення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.2 статті 135, пунктів 138.2, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ "ЗМ-Консалтинг") щодо поставки останнім товарно-матеріальних цінностей (запасні частини) й використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджуються документально, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосередніх учасників господарських операцій.
Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37871477) за період з 19 лютого 2013 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 02 червня 2015 року №1445/2202/38585446, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 68764 грн. та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року, на суму 76405 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку, що документи, оформлені на виконання умов укладеного з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" договору поставки, містять недостовірні дані, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій. Підставами для такого висновку стали відомості, які надійшли разом із постановою слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі, а саме: лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №611/9/10-36-07-04 від 07 квітня 2014 року, у якому вказується, що директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг" ОСОБА_1 не перетинав державний кордон України за період 01 січня 2012 року по 07 квітня 2014 року; висновок експерта Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗ Білоцерківського МВ №478 від 04 червня 2014 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 (директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг") на досліджених документах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою; рапорт ст. о/у відділу ОРСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у Київській області Бойко М.С. про те, що підприємство ТОВ "ЗМ-Консалтинг" за податковою адресою не знаходиться та договору оренди не укладало.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.