ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 820/5282/17
адміністративне провадження № К/9901/47906/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Харківській області, в якому просила суд скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20 жовтня 2017 року №0005521309, яким до неї застосовано штраф у розмірі 3479,26 грн та нараховано пеню у розміру 4139,38 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вказане рішення відповідача є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на те, що нею своєчасно та у повному обсязі здійснювалася сплата внеску на рахунок контролюючого органу, відкритий в ГУ ДКСУ у Харківській області, за №37191204012032, що підтверджується квитанціями. Факт того, що вказані кошти перераховувались на невідповідний рахунок, не свідчить про наявність такого правопорушення як несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску за найманих працівників.
За період діяльності з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року позивач помилково сплачувала на рахунок сплати єдиного соціального внеску 37191204012032 замість рахунку сплати єдиного соціального внеску за найманих працівників НОМЕР_1 .
21 листопада 2016 року позивач звернулась до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з заявою про перерахування помилково сплачених коштів у сумі 16688,00 грн з помилкового рахунку на вірний у зв`язку з помилкою у перерахуванні.
Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 20 жовтня 2017 року №0005521309 на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2015 року по 22.12.2016 року застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 3479,26 грн та нараховано пеню у розмірі 4139,38 грн, а всього 7618,64 грн.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно із ч.2 ст.8 та ст. 12 Закону №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Ч.12 ст.9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).