ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 807/971/16
адміністративне провадження № К/9901/28278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
УСТАНОВИВ:
ПАТ "Родовід Банк" (далі - Товариство) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області ДФС України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 4 липня 2016 року №639-17, якою повідомлено, що станом на 3 липня 2016 року сума податкового боргу Товариства за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 3 997,62 грн.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року замінено ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області ДФС України на правонаступника - Ужгородську ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Родовід Банк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством самостійно було подано до ДПІ у м. Ужгороді податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої позивач задекларував податкові зобов`язання орендної плати у розмірі 21135,00, в т.ч. щомісяця по 1761,25 грн.
Окрім цього, позивачем самостійно було подано до ДПІ у м. Ужгороді податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої позивач задекларував податкові зобов`язання з земельного податку у розмірі 26840,17 грн, в т.ч. щомісяця по 2236,68 грн.
Станом на 03.07.2016 року в інтегрованій картці платника значилась податкова заборгованість до бюджету у розмірі 3997,62 грн, в т.ч. по орендній платі з юридичних осіб у сумі 1760,94 грн. та по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 2236,68 грн.
Позивача визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління НБУ від 25.02.2016 року №107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.06.2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації а АТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
04.07.2016 року ДПІ у м. Ужгороді було сформовано податкову вимогу №639-17 на суму боргу в розмірі 3997,62 грн, а саме: з земельного податку з юридичних осіб у сумі 2236,68 грн (код бюджетної класифікації 18010500), з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1760,94 грн (код бюджетної класифікації 18010600).
Даною податковою вимогою позивача було попереджено, що починаючи з 01.07.2016 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені ПК України; органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу. Також попереджено, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу; можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Неправомірність, на думку позивача, вказаної податкової вимоги стала підставою для звернення до суду із даним позовом.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття та направлення позивачу податкової вимоги від 04.07.2016 №639-17 не пов`язано з жодною обставиною, яка передбачена ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У спірній податковій вимозі загальна сума боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних з осіб в розмірі 3997,62 грн позивачем самостійно визначена у податкових деклараціях, але не сплачена у встановлені законодавством терміни. При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені, що вбачається з податкової вимоги, де у графах "штрафні (фінансові) санкції (штрафи)" та "пеня" сума боргу визначено 0,00 грн. Отже, направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку і не є зверненням стягнення на майно банку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
П.57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.(п.288.1, п.288.7 ст.288 ПК України).
За приписами з п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2016 року Товариством подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік відповідно до якої задекларовано податкові зобов`язання з земельного податку у розмірі 26840,17 грн., щомісячно - 2236,68 грн, а також подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік відповідно до якої задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати у розмірі 21135 грн, щомісячно - 1761,25 грн.
Станом на 03.07.2016 року в інтегрованій картці платника зазначалась податкова заборгованість до бюджету у розмірі 3997,62 грн, а саме: по орендній платі 1760,94 грн, по земельному податку - 2236,68 грн, які виникла 30.06.2016 року як суми самостійно визначені Товариством у податкових деклараціях, але не сплачені у встановлені законодавством терміни. Вказані суми не включають в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
П.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.