ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 815/3071/18
адміністративне провадження № К/9901/14776/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 26 березня 2018 року:
- №0159741305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 71 551,1 грн (57 240,88 грн за податковим зобов`язанням та 14 310,22 грн за штрафними санкціями);
- №0159821305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 5262,58 грн (4770,07 грн за податковим зобов`язанням та 1192,51 грн за штрафними санкціями);
- №0159731305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 170 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у зв`язку з відсутністю у нього доходу у вигляді додаткового блага, у розумінні п.8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України, податковим органом протиправно та без наявних на те підстав прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2008 року між АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3279-048/08Р (далі -договір №3279-048/08Р), відповідно до п.п.1.1. п.1 якого, з метою своєчасної оплати "Позичальником" автомобіля, що купується за Договором №102 купівлі-продажу автомобіля, укладання яких здійснюється на підставі з урахуванням вимог п.6.1.11 даного Договору, банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 16362 доларів США.
28 лютого 2008 року між АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" та ОСОБА_1 укладено та підписано додаток №1 до кредитного договору №3279-048/08Р стосовно сплати тарифів банку при отриманні кредиту за купівлю автомобіля.
30 листопада 2016 року між ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір про прощення частини боргу за договором №3279-048/08Р відповідно до п.п.2,3,4 якого, банк підтверджує свої зобов`язання здійснити прощення частини боргу позичальника за кредитним договором, у розмірі, передбаченому у п.4 вказаного договору (а саме 12 422,37 доларів США, що за курсом НБУ станом на укладення вказаного договору в еквіваленті складає 318 004,9 грн), за умови, що позичальник бере на себе зобов`язання у строк до 30 листопада 2016 року включно здійснити погашення за кредитним договором у розмірі 4750 доларів США в черговості передбаченій умовами Кредитного договору.
30 листопада 2016 року на виконання умов договору №3279-048/08Р, ОСОБА_1 сплачено 4750 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 121597,03 грн.
Згідно із п.4 та п.4.1 договору про прощення частини боргу від 30 листопада 2016 року, сторони домовились про те, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає прощенню банком складає 12 422,37 доларів США, а заборгованість за кредитом, яка підлягає прощенню банком становить 12 422,37 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладання цього договору в гривневому еквіваленті складає 318 004,9 грн.
Пунктом 12 договору від 30 листопада 2016 року про прощення частини боргу за кредитним договором №3279-048/08Р повідомлено позичальника про те, що шляхом підписання даного договору Позичальник вважається повідомленим відповідно до абзацу "д" п.п.164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України про прощення частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) в розмірі, визначеному в п.4.1 даного Договору.
Далі, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 9 лютого 2018 року №826, податковими ревізорами-інспекторами проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2018 року №367/15-32-13-05/ НОМЕР_1, яким встановлено порушення: пп.4918.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України - не надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку подання до 01.05.2017 року; п.164.1 п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 п.п.167.1 ст.167 п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 п.п.179.7 ст.179 ПК України донарахована сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57240,88 грн за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року: п.п.1.2 п.1.4 п.1.5 пп.1.6 п.16 підрозділу 10 Розділу XX ст.163 п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.168.4 ст.168, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України донараховано військового збору у розмірі 4770,07 грн.
В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою контролюючого органу прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року:
- №0159731305, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- №0159821305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір та застосовані штрафні санкції у розмірі 5962,58 грн.
- №0159741305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування у розмірі 57240,88 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 310,22 грн.
На зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем подано скаргу, яка, в свою чергу, рішенням від 11 червня 2018 року залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись з такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.
Відповідно до вимог п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
П.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом пп.78.1.2. п.178.1 ст.178 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
У відповідності до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, "додаткові блага" - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік "додаткових благ", які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України і є вичерпним.
Так, приписами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).
Положеннями п."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Одночасно, Законом України від 9 квітня 2015 року №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (положення набрали чинності 7 травня 2015 року), передбачено, що підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Також, дія абз.1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX ""Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.