ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 420/959/19
адміністративне провадження № К/9901/28430/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЬКАСАР" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року (головуючий суддя - Кравченко М.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі №420/959/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЬКАСАР" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа: Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправним та скасування наказу,
установив:
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛЬКАСАР" (далі - ТОВ "ІЛЬКАСАР", Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 14 лютого 2019 року №1113 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІЛЬКАСАР". На обґрунтування позову вказувало, що запит відповідача про надання пояснень та документальних підтверджень не містив жодних чітко визначених підстав, а тому товариство звільнялось від обов`язку надавати відповідь на такий запит. З цих підстав позивач вважав безпідставним призначення контролюючим органом перевірки Товариства згідно зі спірним наказом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, Товариству відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що він був звільнений від обов`язку щодо надання відповіді на запит податкового органу як такого, що не містив інформації, яка б підтверджувала наявність підстав для надіслання запиту. Скаржник вважає, що у запиті про надання інформації мають бути зазначені відомості про існуючі, а не умовні (можливі) порушення з боку платника податків. Більш того, посилання судів на "аналіз митних декларацій" як на фактичну підставу надіслання запиту, скаржник вважає необґрунтованим, оскільки така підстава не розкриває того, які саме порушення були виявлені податковим органом. Також наголошує, що фактично проведення документальної позапланової перевірки Товариства було ініційовано НАБУ в межах кримінального провадження, тоді як за змістом статті 346 МК України підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств не поширюються на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів позивача, просить залишити оскаржувані рішення без змін як законні й обґрунтовані.
Третя особа - НАБУ, своєї позиції до касаційної скарги письмово не висловила.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що Головним управлінням ДФС в Одеській області 15 січня 2019 року на адресу ТОВ "ІЛЬКАСАР" направлено запит про надання інформації та копій документів. У запиті зазначено, що ТОВ "ІЛЬКАСАР" протягом 2017 року здійснено митне оформлення товарів у митному режимі імпорт за 9 митними деклараціями. За результатами аналізу зазначених митних оформлень виявлено факти можливого порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України. Керуючись положеннями частини п`ятої статті 334 Митного кодексу України (далі - МК України) з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ "ІЛЬКАСАР" та у зв`язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України, ГУ ДФС в Одеській області просило надати належним чином завірені копії митних декларацій та документи, що стали підставою для митного оформлення товару, ввезеного в режимі імпорту на митну територію України (згідно з переліком).
24 січня 2019 року позивач направив до контролюючого органу відповідь, в якій, посилаючись на невідповідність отриманого запиту вимогам чинного законодавства, повідомив про відсутність законних підстав для надання інформації та копій документів.
14 лютого 2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ №1113, яким відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 346 МК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати, митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ "ІЛЬКАСАР" за митними деклараціями за період з 1 січня по 31 грудня 2017 року.
19 лютого 2019 року посадові особи ГУ ДФС в Одеській області прибули за юридичною адресою ТОВ "ІЛЬКАСАР" для проведення перевірки, однак в допуску до проведення перевірки на підставі наказу від 14 лютого 2019 року №1113 було відмовлено.
Вважаючи наказ про проведення перевірки протиправним, таким, що прийнятий без наявності на те законної підстави, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам, що передбачені до його форми та змісту, а відтак відсутні підстави до його скасування.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з частиною п`ятою статті 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
За приписами пункту 1 частини третьої статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Статтею 346 МК України визначено підстави та порядок проведення органами доходів і зборів документальних виїзних перевірок.
Відповідно до частини першої статті 346 МК України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.