ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 809/329/17
адміністративне провадження № К/9901/35607/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Надвірнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2016 року №0005931300, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12240 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення контролюючого органу, прийняте за результатами проведення камеральної перевірки є протиправним з огляду на те, що з 1 вересня 2014 року вона не здійснює підприємницьку діяльність і показники, які підлягають декларуванню у неї відсутні, а тому вона не повинна подавати податкову декларацію. Крім того, штрафна санкція застосована з порушенням вимог частини другої пункту 120.1 статті 120 ПК України, оскільки протягом року до неї не застосовувалася санкція щодо несвоєчасності подання звіту з ПДВ.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 29 березня 1996 року зареєстрована як ФОП, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним та є платником ПДВ з 27 квітня 2000 року.
13 жовтня 2016 року Надвірнянською ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з ПДВ ФОП ОСОБА_1 за звітний податковий період з березня 2015 року по березень 2016 року з питань своєчасності подачі податкової декларації з ПДВ, за результатами якої складено акт від 13 жовтня 2016 року №882/13-НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 термінів своєчасності подачі податкової декларації з ПДВ, як передбачено п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України.
На підставі акта перевірки Надвірнянською ОДПІ прийнято спірне рішення, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем ПДВ в розмірі 12240 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові накладні, зареєстровані продавцем ПАТ "Прикарпаттяобленерго" на виконання умов договору від 31 серпня 2012 року №756 про постачання електричної енергії, на покупця ФОП ОСОБА_1, якій не було анульовано реєстрацію платника ПДВ, містять суми ПДВ, що є підставою для включення сплачених сум до складу податкового кредиту, а тому вважав безпідставними твердження позивача про відсутність показників, які підлягали декларуванню у зв`язку з призупиненням з 1 вересня 2014 року здійснення підприємницької діяльності. Крім того, постачання послуг здійснювалось за місцем господарської діяльності позивача - на АЗС за умовами вказаного договору, який укладався з позивачем, як ФОП, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.
П.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку, відповідно до вимог пункту 38.1 статті 38 цього Кодексу, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Згідно із п.46.1. ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.49.1, 49.2 ст.49 цього Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно із п.п.49.18.1 та п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
П.201.1 ст.201 цього Кодексу передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п.201.10 цієї статі, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
П.201.14 цієї ж статті передбачено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно із п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.