ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа №640/3901/20
адміністративне провадження №К/9901/24891/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-допвідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (суддя-доповідач Черпіцька Л.Т., судді Пилипенко О.Є., Собків Я.М.),
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві) про визнання протиправним і скасування наказу від 23.12.2019 №1417 о/с про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді старшого інспектора сектору превенції відділу поліції на станціях залізничного транспорту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі ГУНП у м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалену ним постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду у цій категорії справ та відсутність підстав для його поновлення. Водночас суд апеляційної інстанції, за доводами відповідача, помилково визнав факт повернення судом первинної позовної заяви ОСОБА_1 поважною причиною пропуску строку, оскільки останній заявив про цю обставину лише в суді апеляційної інстанції, ухвалу про повернення позовної заяви не оскаржував, а після її отримання не одразу звернувся до суду повторно.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, уважаючи її законною і обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу частини п?ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина перша статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначає службу в поліції як державну службу особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюються з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.