ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
справа № 420/6311/18
адміністративне провадження №№К/9901/24660/19, К/9901/30710/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/6311/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Левчук О.А.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Джабурії О.В., суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 2128-о "Про припинення державної служби" від 2 листопада 2018 року про припинення державної служби ОСОБА_1, заступником начальника Луганської митниці ДФС, відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновити позивача на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС;
- стягнути з Луганської митниці ДФС на користь позивача заробітну плату за вимушений прогул, починаючи з 2 листопада 2018 року до дати ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - "КЗпП України") не допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності. Одночасно, трудовий договір може бути розірваний у разі нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Разом з тим, наказом Луганської митниці ДФС №146 від 13 квітня 2018 року йому була надана відпустка на період з 16 квітня 2018 року до 23 липня 2018 року, однак припинення державної служби відбулося 2 листопада 2018 року. Тобто оскаржуваним наказом порушено гарантії, передбачені статтею 40 КЗпП України, адже обставини нез`явлення на роботу протягом чотирьох місяців поспіль не було. Крім того, в порушення статті 49-2 КЗпП України відповідач не направив позивачу повідомлення про вивільнення з державної служби не пізніше як за два місяці.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 2 листопада 2018 року № 2128-о "Про припинення державної служби".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 2 листопада 2018 року.
Стягнуто з Луганської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 39681,73 грн без урахування обов`язкових відрахувань.
Судові рішення мотивовані тим, що проаналізувавши норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що робочий рік - це період часу, який за тривалістю рівний календарному року (12 місяців), але на відміну від календарного року обчислюється для кожного державного службовця не з 1 січня, а з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.
Отже, дні тимчасової непрацездатності у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службі протягом більш як 150 календарних днів протягом року (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади), слід розраховувати протягом робочого року державного службовця, тобто з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.
Вказаний висновок відповідає роз`ясненню Національного агентства України з питань державної служби від 20 вересня 2017 року №7891/13-17 "Щодо надання роз`яснень окремих положень Закону України "Про державну службу".
За таких умов суди дійшли висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Державної фіскальної служби України №2128-о "Про припинення державної служби" від 2 листопада 2018 року про припинення державної служби ОСОБА_1, заступника начальника Луганської митниці ДФС, відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про державну службу", є обґрунтованими та їх належить задовольнити.
Короткий зміст вимог касаційних скарг і відзиву (заперечення)
У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
ДФС України у своїй касаційній скарзі зазначає, що до ДФС України надійшов лист Луганської митниці ДФС з пропозицією розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Луганської митниці ДФС на підставі частини другої статті 87 ЗУ "Про державну службу". Відповідач встановив, що загальна кількість календарних днів тимчасової непрацездатності позивача протягом 2018 року становить 185 днів, в той же час, втрата працездатності під час виконання посадових обов`язків відсутня. Наявність підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу. Луганська митниця ДФС є прикордонною митницею, яка здійснює митний контроль та митне оформлення товарів комерційного призначення, транспортних засобів, які переміщуються з/до Російської Федерації. Крім того, вказаний контролюючий орган здійснює діяльність в зоні проведення антитерористичної діяльності, що вимагає, зокрема з боку заступника начальника митниці ДФС, належної організації роботи вказаного органу ДФС. Позивач, обіймаючи високу посаду заступника начальника Луганської митниці ДФС, був пов`язаний обов`язком особливих відносин довіри та лояльності до держави, повинен зважувати все, що стосувалося виконання його професійних завдань та правових наслідків щодо незнаходження на роботі більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, що прямо передбачено частиною другою статті 87 ЗУ "Про державну службу". Відтак, ДФС України вважає, що оскаржуваний наказ винесений з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері державної служби.
Луганська митниця ДФС у своїй касаційній скарзі вказує на те, що протягом 2018 року період тимчасової непрацездатності позивача становить з 2 січня 2018 року до 8 лютого 2018 року, з 9 лютого 2018 року до 7 березня 2018 року, з 8 березня 2018 року до 13 квітня 2018 року, з 16 липня 2018 року до 13 серпня 2018 року, з 14 серпня 2018 року до 6 вересня 2018 року, з 6 вересня 2018 року до 3 жовтня 2018 року, з 4 жовтня 2018 року до 5 жовтня 2018 року, тобто загальний термін тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у 2018 році становить 185 календарних днів. На цій підставі Луганська митниця ДФС звернулась до ДФС України з пропозицією розглянути питання щодо звільнення позивача відповідно до частини другої статті 87 ЗУ "Про державну службу". Наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу. До періоду тимчасової непрацездатності зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період. З наданих листків непрацездатності вбачається, що загальний час тимчасової непрацездатності становить 185 днів, а тому у Луганської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України були законні підстави для припинення державної служби позивача. Відтак, наказ №2128-о від 2 листопада 2018 року про звільнення позивача є правомірним.
На думку скаржників, суди дійшли помилкового висновку, що робочий рік - це період часу, який за тривалістю рівний календарному року (12 місяців), але на відміну від календарного року обчислюється для кожного державного службовця не з 1 січня, а з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.
Скаржники вказують, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми частини другої статті 25 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" і статті 21 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" відповідно до яких, особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
Також скаржники посилаються на те, що суди неправильно встановили обставини справи, зокрема, неправильно підрахували загальний період тимчасової непрацездатності позивача протягом робочого року у кількості 136 днів. Скаржники вважають, що цей період становить 165 календарних днів.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу ДФС України просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Свого відзиву на касаційну скаргу Луганської митниці ДФС позивач не надав.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 19 лютого 2016 року наказом Державної фіскальної служби України №431-о скасовано наказ Державної митної служби України від 29 лютого 2012 року №422-к "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, заступника начальника Луганської митниці - начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС (т.1 а.с.5).
2 листопада 2018 року наказом Державної фіскальної служби України №2128-о припинено державну службу ОСОБА_1, заступника начальника Луганської митниці ДФС, у зв`язку з нез`явленням його на службі більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про державну службу" (т.1 а.с.66).
5 листопада 2018 року Луганською митницею ДФС на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про припинення державної служби 2 листопада 2018 року у зв`язку з нез`явленням його на службі більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про державну службу" та повідомлено про необхідність звернутися до Луганської митниці ДФС для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки (т.1 а.с.11).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Вимогами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України") передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.