УХВАЛА
12 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 1-72-2003
Провадження № 13-2зво21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Британчук В.В. перевірив заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 року та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
в с т а н о в и в:
Вироком Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 7 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання залишено без змін.
10 грудня 2020 року рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Лопата та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо ОСОБА_1 (заява 63910/19) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
У зв`язку з встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про їх перегляд за виключними обставинами, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлено рішенням ЄСПЛ у справі "Лопата та інші проти України" від 10 грудня 2020 року.
Як видно зі змісту заяви, ОСОБА_1 указує на те, що вказані порушення Конвенції є підставою для застосування щодо нього додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Заявник висловлює незгоду з вироком та ухвалою суду, посилаючись на їх незаконність. Стверджує, що на стадії досудового розслідування до нього застосовувались недозволені методи впливу. Посилається на неправильну оцінку доказів судами у кримінальній справі, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що Верховний Суд України незаконно відмовив у наданні правової допомоги за рахунок держави та провів розгляд його справи без участі захисника, чим порушив його право на захист.
Посилаючись на вимоги Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), ОСОБА_1 просить відновити його попередній юридичний стан шляхом повторного розгляду кримінальної справи судом першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, є виключною обставиною.