ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 923/236/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 (Бєляновський В.В., Богатир К.В., Філінюк І.Г.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 30.01.2020 (Гридасов Ю.В.) у справі № 923/236/19
за позовом Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до Фізичної особи - підприємця Зотіна Андрія Борисовича, третя особа Фізична особа-підприємець Хомусяк Наталія Сергіївна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації права власності
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі - Позивач) в Господарський суд Херсонської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Зотіна Андрія Борисовича (далі - Відповідач), третя особа Фізична особа-підприємець Хомусяк Наталія Сергіївна (далі - Третя особа) про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову): 1) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №5218483 від 22.08.2013 про державну реєстрацію за Зотіним А.Б. права власності на магазин, розташований по АДРЕСА_1 ; 2) скасування державної реєстрації права власності Зотіна А.Б. на магазин площею 20 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на магазин площею 20 м2 прийнято, а державну реєстрацію права власності проведено з порушенням положень статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 26, 27, 29, 42, 44, 46 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011, а саме за відсутності необхідних документів, які б підтверджували факт набуття Відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.01.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що права Позивача, за захистом яких звернувся Прокурор, не були порушені Відповідачем, оскільки державна реєстрація спірного об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 відбулася на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10, а також Відповідачу на підставі укладеного з Позивачем договору оренди земельної ділянки від 26.03.2019, надано в орендне користування земельну ділянку площею 0,0220 га під магазин, який знаходиться по АДРЕСА_1.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 рішення Господарського суду Херсонської області від 30.01.2020 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора
6. Прокурор подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин статті 331, 376 ЦК України, статті 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтю 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та безпідставно не враховано правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладено у справах №308/5988/17-ц, №202/3520/16-ц, №910/22575/17, №910/10932/17, №806/1640/17, №815/4063/15 та висновку Верховного Суду України, викладеного у справі №6-1328цс15.
8. Попередніми судовими інстанціями не враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі №766/46/19 щодо застосування статей 15 та 16 ЦК України, зокрема, щодо наявності порушення інтересів територіальної громади у сфері земельних відносин та наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, визначених у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
9. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за Відповідачем на підставі рішення суду у справі №15/133-ПН-10, яке не скасовано та набрало законної сили, а посилання Прокурора на те, що судами всупереч нормам чинного законодавства будівлю визначено як об`єкт нерухомого майна, є неправомірним та не доведеним.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
10. Позивач та Третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за договором купівлі-продажу від 27.12.2006, укладеним між ОСОБА_1 та Зотіним А.Б., останній придбав металевий кіоск площею 20 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
12. Земельна ділянка площею 0,0030 га по АДРЕСА_1, на якій розташований металевий кіоск із надання побутових послуг, перебувала у користуванні ПФ "Алекс-Тол" на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного ПФ "Алекс-Тол" з Позивачем 11.04.2006 (державна реєстрація 28.04.2006), строком до 27.01.2008, цільове використання земельної ділянки: під кіоском із надання побутових послуг. При цьому, в пункті 2 договору зазначено, що на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.
13. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у іншій справі №15/133-ПН-10, що набрало законної сили, визнано за Відповідачем право власності на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
14. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сіволіна М.Ю. №5218483 від 22.08.2013 за Відповідачем зареєстровано право власності на магазин загальною площею 20 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та його складову частину - вимощення. Підставою виникнення права власності є рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10.
15. Рішенням Херсонської міської ради №1751 від 30.11.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та передано в оренду Відповідачу строком на 5 років земельну ділянку, площею 0,0220 га із земель комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_1, під будівництво та обслуговування будівель торгівлі (під магазин), категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
16. Між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) 26.03.2019 на підставі рішення Позивача №1751 від 30.11.2018 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0220 га, під магазин, яка знаходиться у АДРЕСА_1 із земель комунальної власності, кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1791, строком на 5 років. У пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна: магазин, який належить Орендарю на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
17. Суди попередніх інстанцій зазначили, що на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення стосовно державної реєстрації за Відповідачем права власності на магазин та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про таку реєстрацію, Відповідач мав право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, та у наступному таке користування було оформлено договором оренди земельної ділянки від 26.03.2019 між Позивачем та Відповідачем на підставі рішення Позивача №1751 від 30.11.2018, які не розірвані, не скасовані та недійсними в установленому законом порядку не визнавалися.
17.1. Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на час прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором про державну реєстрацію права власності та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про таку реєстрацію, Відповідач мав право користування земельною ділянкою, на момент звернення Прокурора з даним позовом таке користування посвідчено відповідним договором оренди земельної ділянки від 26.03.2019, а, отже, скасування оспорюваного рішення стосовно державної реєстрації права власності на магазин за Відповідачем та державної реєстрації права власності Відповідача на магазин не призведе до поновлення прав Позивача на земельну ділянку.
17.2. З огляду на наведене, попередні судові інстанцій дійшли висновку, що оскільки Прокурор не обґрунтував яким чином спірні рішення та державна реєстрація прав порушують права чи охоронювані законом інтереси Позивача та яке саме право Позивача має бути поновлено (захищено), тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
18. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Прокурор оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
19. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
21. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1).
22. У поданій касаційній скарзі Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин статті 331, 376 ЦК України, статті 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтю 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та безпідставного не враховано правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладено у справах №308/5988/17-ц, №202/3520/16-ц, №910/22575/17, №910/10932/17, №806/1640/17, №815/4063/15 та висновку Верховного Суду України, викладеного у справі №6-1328цс15 (пункт 7 постанови).
23. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
24. В постановах Верховного Суду у справах №308/5988/17-ц, №202/3520/16-ц, №910/22575/17, №910/10932/17, №806/1640/17, №815/4063/15 та у справі Верховного Суду України №6-1328цс15, висновками у яких Прокурором обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд, здійснював касаційний перегляд справ, предметом та підставами спору в яких є визнання права власності на самочинне будівництво з підстав відсутності дозвільних документів та документів на право власності на землю (справа №308/5988/17), стягнення коштів та визнання права власності з підстав відсутності можливості виконати умови договору про надання послуг, а також з підстав оспорення права власності на приміщення (справа №202/3520/16-ц), повернення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва з тих підстав, що на земельній ділянці розпочало будівництво житлового будинку без оформлення передбачених статтями 125, 126 ЗК України документів (справа №910/22575/17), звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з тих підстав, що відповідач без оформлення документів щодо права користування земельною ділянкою звів прибудову ресторану до фасадної стіни багатоповерхового житлового будинку (справа №910/10932/17), визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання нечинним свідоцтва про право власності з тих підстав, що реєстрацію права власності на гідроспоруду здійснено всупереч вимогам законодавства у зв`язку з відсутністю як правовстановлюючих документів на таке майно, так і на земельну ділянку водного фонду, на якій таке майно розташоване. (справа №806/1640/17), визнання дій неправомірними, скасування свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно з тих підстав, що оскаржувані дії та рішення державного реєстратора, а також свідоцтво про право власності є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки реєстрація права власності на будинок здійснена всупереч вимогам законодавства у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташоване вказане нерухоме майно (справа №815/4063/15), визнання права власності на самочинно збудований будинок з підстав відповідності житлового будинку нормам чинного законодавства (справа №6-1328цс15).
25. Водночас, слід звернути увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
26. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
27. З огляду на зміст зазначених постанов Верховного Суду (справи №308/5988/17-ц, №202/3520/16-ц, №910/22575/17, №910/10932/17, №806/1640/17, №815/4063/15) та Верховного Суду України (справа №6-1328цс15) правовідносини у цих справах не є подібними до цієї справи №923/236/19, що розглядається, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та сферу правового регулювання, а тому відсутні підстави для застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у цих постановах, до правовідносин у цій справі. Колегія суддів зазначає, що висновки, сформульовані у зазначених Прокурором справах, не можуть бути застосовними у цій справі з огляду на відмінність правовідносин між сторонами відповідних спорів.