ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
cправа № 916/417/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,
Одеської міської ради- не з`явився,
Одеської обласної ради - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (у складі колегії суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 (суддя Чинчин О.В.)
у справі № 916/417/19
за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Одеської обласної ради
про витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року Заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Одеської обласної ради, у якому просив витребувати у відповідача на користь Одеської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 загальною площею 0,8166 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Дерев`янка Бориса, 1.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, у зв`язку із чим земельна ділянка, яка перебуває у Одеської обласної ради без відповідних правових підстав, підлягає витребуванню на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, позов залишено без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2020 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/417/19 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Заступника прокурора Харківської області з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.12.2020.
Сторони не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Одеська міська рада, Одеська обласна рада в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
З огляду на матеріали справи прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Одеської обласної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 загальною площею 0,8166 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Дерев`янка Бориса, 1, та обґрунтував таке звернення незаконним вибуттям спірної земельної ділянки з комунальної власності м. Одеси, порушенням прав і законних інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та необхідністю їх захисту.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при постановленні оскарженого судового рішення виходив із того, що неявка представника Одеської міської ради в підготовче засідання, який не повідомив про причини такої неявки, що є поважними, та не подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, є підставою для залишення позову без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК.
У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури послався на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 55 ГПК, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначив, що неявка в попереднє судове засідання представника органу (позивача), який у спірних правовідносинах уповноважений здійснювати відповідні функції, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті. При цьому судами попередніх інстанцій не враховано, що обов`язковою передумовою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі уповноваженого органу є саме нездійснення або неналежне здійснення цим органом відповідних повноважень щодо захисту державних інтересів, що має місце у цій справі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (подібний висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).