У Х В А Л А
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 332/1072/19
провадження № 14-177зц20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації гаражного колективу відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецсталь" про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Громадської організації гаражного колективу відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецсталь" із указаним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо незастосування до нього пільг, передбачених пунктом 24 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та щодо його зобов`язання сплатити кошти за користування вищезазначеним гаражем за період з 2017 по 2019 рік включно та зобов`язати відповідача повернути сплачені позивачем кошти у сумі 2 000 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року залишено без змін.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у даній справі, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що згідно вимог закону не підлягають касаційному оскарженню.
У грудні 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 січня 2020 року у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, зазначає наступне.
За положеннями частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у даній справі.
Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності постанов (ухвал) суду тієї ж касаційної інстанції, які нею не постановлялися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом).
Також, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.