ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Єленіної Ж. М., Британчука В. В.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2020 року № 9901/362/19 (провадження № 11-178заі20)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
Короткий виклад історії справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 зверталася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 11 червня 2019 року № 1615/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що їй не було забезпечено права на розгляд питання про її звільнення неупередженим складом ВРП, оскільки при прийнятті рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та перегляді цього рішення ВРП вже висловила свою позицію із цього питання. Також, на переконання ОСОБА_1 , посилання в оскаржуваному рішенні на інші рішення ВРП не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки навіть у тих рішеннях, на які є посилання, немає відповіді на всі аргументи позивачки, а «спрощений» підхід до написання рішення про звільнення законом не передбачений. Крім цього, у позові ОСОБА_1 висловлювала незгоду з рішенням про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Постановою Верховної Ради України від 11 вересня 2003 року № 1162-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва безстроково.
Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25 січня 2019 року № 195/1дп/15-19 суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
Позивачка оскаржила це рішення до ВРП.
За результатами розгляду вказаної скарги ВРП ухвалила рішення від 23 травня 2019 року № 1395/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 25 січня 2019 року № 195/1дп/15-19, погодившись з підставами дисциплінарної відповідальності судді, які встановив її дисциплінарний орган, доказами і обставинами дисциплінарного порушення, а також з правовою оцінкою цього діяння.
Це рішення ВРП було переглянуто Великою Палатою Верховного Суду, яка постановою від 10 жовтня 2019 року (провадження № 11-586сап19) залишила його без змін.
24 травня 2019 року за вхідним № 5042/0/8-19 до ВРП надійшло подання її Першої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва.
Розглянувши зазначене подання, ВРП ухвалила рішення від 11 червня 2019 року № 1615/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
Позивачка, вважаючи це рішення незаконним, оскаржила його до суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 2 червня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП, підписано всіма членами, що брали участь в його прийнятті, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Таким чином, під час судового перегляду не встановлено визначених частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення ВРП.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подавала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначала, що суд першої інстанції порушив її право на ефективний захист, оскільки послався на інше судове рішення, не надавши власної оцінки встановленим фактам у сукупності з аргументами позивачки, що не може бути визнано належним судовим контролем, а посилання на формальні підстави для скасування рішення не відповідають принципу судового захисту. Також суд не перевірив дотримання ВРП вимог справедливого розгляду справи позивачки, адже, на думку скаржниці, її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за процесуальні порушення, які не було належним чином доведено, а її доводам щодо цих обставин суд оцінки не надав. Крім цього, суд не перевірив доводів позивачки щодо вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП, оскільки навіть у тих судових рішеннях, на які послався суд, немає відповіді на всі аргументи ОСОБА_1 . Також скаржниця вважала, що суд залишив поза увагою її аргументи з приводу незабезпечення права на розгляд питання про її звільнення неупередженим складом ВРП.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 червня 2020 року - без змін.
Основні мотиви, викладені впостанові Великої Палати Верховного Суду
На обґрунтування своїх висновків щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду зазначила таке.
Як було встановлено у справі, оскаржуване рішення ВРП ухвалила за результатами розгляду подання її Першої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
На час прийняття цього рішення наявність передбачених законом підстав звільнення позивачки з посади судді було встановлено у визначеному законом порядку, а саме рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25 січня 2019 року № 195/1дп/15-19 про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, залишеним без змін рішенням ВРП від 23 травня 2019 року № 1395/0/15-19.
Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно містить посилання на визначену законом підставу його ухвалення та відповідне нормативно-правове обґрунтування.
Щодо твердження позивачки про те, що суд першої інстанції у межах цієї справи, оцінюючи законність рішення ВРП про звільнення її з посади судді, мав надати власну оцінку, в тому числі, обставинам, встановленим щодо неї у дисциплінарному провадженні, зокрема аргументам про те, що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за процесуальні порушення, які не було належним чином доведено, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку, що рішення ВРП про звільнення з посади судді не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) і Законом № 1798-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені в дисциплінарному провадженні обставини на стадії розгляду подання дисциплінарного органу про звільнення судді.
Також більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважають, що ВРП у спірному рішенні навела обґрунтування його прийняття виходячи з тих меж умотивованості, яких вимагає закон при вирішенні питання про звільнення судді за наслідками розгляду подання її дисциплінарного органу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2020 року також зазначено про те, що аргументи ОСОБА_1 стосовно необґрунтованості висновків ВРП і її дисциплінарного органу щодо правових підстав притягнення її до дисциплінарної відповідальності були заслухані судом і їм надано юридичну оцінку в іншій справі, рішення у якій набрало законної сили і є обов`язковим, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, провадження № 11-586сап19.
За таких обставин більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку, що позивачка фактично порушує питання про потребу надання судом оцінки її доводам, які стосуються іншої судової справи та обґрунтованості зроблених у ній висновків, що є неприпустимим.
Також судді Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку, що суд першої інстанції правильно встановив, що оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами, що брали участь в його прийнятті.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП.
На наше переконання, для звільнення мають існувати серйозні підстави неналежної поведінки чи некомпетентності або значне порушення визначених законом дисциплінарних правил чи кримінально-правових норм.
Відповідно до частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (частина восьма зазначеної статті).
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив