ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2021 року
м. Київ
справа № 200/1718/20-а
адміністративне провадження № К/9901/24607/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Веращаги Т.В.
представника відповідача Захарченка В.Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Лагойда Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.),
І. Суть спору
1. Публічне акціонерне товариство " Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі, відповідач, податковий орган), в якому просило:
1.1. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 06.11.2019 року № 0000324706 щодо зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 50 871 849 грн.;
1.2. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 06.11.2019 року № 0000334706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2019 року в розмірі 24 788 679 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 12 394 339,50 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки щодо порушень, які позивач не вчиняв, а також на неправильному застосуванні відповідачем норм податкового законодавства.
2.1. По-перше, податкове повідомлення-рішення від 06.11.2019 року № 0000324706 ґрунтується на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які податковий орган уважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності. Правомірність включення сум податку на додану вартість (далі ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством. Указане не було враховано при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення.
2.2. По-друге, податкове повідомлення-рішення від 06.11.2019 року № 0000334706 при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва позивач ураховував рівень звичайних цін на таку продукцію, які відповідають ринковим, тобто діяв у відповідності до пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. При цьому посилання відповідача на те, що має враховуватися розмір собівартості такої продукції, не відповідає вимогам податкового законодавства.
2.3. Також позивач указує, що відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) безпідставно застосовано в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання через повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, а саме у зв`язку з прийняттям до цього Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 року №0003154706, оскільки воно оскаржено в судовому порядку в справі №200/14542/19-а, яка перебуває в провадженні Донецького окружного адміністративного суду, і судове рішення в цій справі ще не прийнято.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ПрАТ "МК "Азовсталь" як платник податків станом на час проведення перевірки перебував на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Позивач є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість.
4. Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДПС на підставі наказу від 19.09.2019 року № 145, направлень на перевірку від 23.09.2019 року №№ 14, 15, 16 та 17 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "МК "Азовсталь" з питань достовірності декларування суми від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року із задекларованою сумою від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. (рядок 19 - 315 276 190 грн.), уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ № 9215672439, поданого 19.09.2019 року (період що уточнюється - липень 2019 року) із задекларованою сумою від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. (рядок 19 - 372 962 426 грн.) з урахуванням періодів виникнення від`ємного значення.
5. За результатами перевірки Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДПС складений акт від 08.10.2019 року № 4/28-10-51-04/00191158.
6. Так, в акті зроблено загальний висновок про порушення позивачем:
1) п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, статті 194, п.200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.3, п.201.10, п.201.14, п.201.15 статті 201 Податкового кодексу України, пп. 1, пп. 2 п. 3, пп. 1, пп. 5 п. 4, пп. 4, пп.5 п. 5 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року № 21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за № 159/28289), в результаті чого:
- завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 75 660 528 грн. в тому числі по періодах: червень 2019 року - 16 153 563 грн., липень 2019 року - 59 506 965 грн.;
- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21), на загальну суму 50 871 849 грн. в т.ч. по періодах: червень 2019 року на 16 153 563 грн., липень 2019 року на 34 718286 грн.;
- завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1), за липень 2019 року на суму ПДВ 24 788 679 грн.;
2) п.п. 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307, - ПрАТ "МК "Азовсталь" не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього на суму ПДВ 40 942 242 грн., в тому числі по періодах: червень 2019 року на 16 153 563 грн., липень 2019 року на 24 788 679 грн. (т. 1 а.с. 30-91).
7. На акт перевірки позивачем подані запереченнями від 23.10.2019 року № 02-4293, які листом контролюючого органу від 01.11.2019 року № 7310/10/28-10-51-04 відхилені, а висновки акту перевірки залишені без змін (т. 1 а.с. 101-112).
8. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 06.11.2019 року № 0000324706, яким на підставі п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 статті 82 Податкового кодексу України за порушення абз. "а" п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п.200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 50 871 849 грн., з них по декларації за червень 2019 року на 16 153 563 грн., по декларації за липень 2019 року на 34 718 286 грн.;
- від 06.11.2019 року № 0000334706, яким на підставі п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58, п. 86. ст. 86, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1. статті 78 Податкового кодексу України за порушення п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 194, п. 200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.3, п. 201.10, п. 201.14, п.201.15 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2019 року на 24 788 679 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 12 394 339,50 грн. (т. 1 а.с. 27-29).
9. Розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019 року № 0000334706 контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) застосовано в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання через повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, а саме: у зв`язку з прийняттям до цього податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 року № 0003154706, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
10. Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень - від 06.11.2019 року № 0000324706 та від 06.11.2019 року № 0000334706 (скарга від 21.11.2019 року № 02-4825).
11. Рішенням Державної податкової служби України від 21.01.2020 року № 2797/6/99-00-08-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін (т. 1 а.с. 121-125).
12. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000324706 щодо зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 50 871 849 грн. та № 0000334706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2019 року на 24 788 679 грн. та нарахування штрафних санкцій на 12 394 339,50 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 06.11.2019 року № 0000324706 та від 06.11.2019 року № 0000334706.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами. Крім того, певні дефекти в оформленні документів не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.
14.1. Також суди зазначили, що відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №200/1718/20-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
16. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №200/1718/20-а стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
17. Так, відповідач зазначає, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права стосовно податкового обліку господарських операцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №810/3124/15 та від 16.04.2020р. №520/1536/19, а саме протиправність віднесення платником податку вартості придбаних товарів, послуг до витрат, а сум ПДВ у складі вартості товарів, послуг до податкового кредиту по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами (реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджено), що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17.1. Податковий орган уважає, що суд неправильно застосував наступні норми: п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 статті 139 та п.198.1, п.198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями (в редакції станом на час здійснення господарських операцій).
17.2. Так, скаржник звертає увагу на те, що завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість в податковій декларації за червень 2019 року та липень 2019 року на загальну суму 34 718 480 грн. за рахунок відображення податкового кредиту на суму ПДВ по операціям з придбання товарів/послуг на території України у контрагентів-постачальників, то під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками (ТОВ "ТПК "Профальянс", ТОВ "МКМ-Буд", ПП "Ергане", ТОВ "Буддеталь", ТОВ "НВП Укрпромтехнологія", ТОВ "СПП Сервіс", ТОВ "ЕСК "Ресурс-Інвест", ТОВ "Марстройсервіс", ТОВ "АМЗ груп", ТОВ "Будводресурс", ТОВ "Всебуд 4") фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту по операціям з указаними контрагентами. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів/послуг від контрагентів-постачальників, оскільки деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства чи не надані до перевірки.
17.3. Податковий орган указує, що контрагенти позивача не мали в штаті необхідної кількості працівників, субпідрядники у свою чергу не мали необхідної кількості трудових та виробничих ресурсів; деякі акти виконаних робіт не містили інформації про залучення субпідрядних організацій.
17.4. По господарським відносинам позивача з його контрагентом ТОВ "ТПК "Профальянс": в товарно-транспортних накладних заповнені не всі відомості, деякі з них складені з порушенням вимог законодавства. Крім того, встановлено, що ТОВ "ТПК "Профальянс" не є виробником товарів, що зазначені в податкових накладних, які були виписані в адресу позивача в період березень-червень 2019 року; щодо контрагентів-постачальників, які виписували податкові накладні в адресу ТОВ "ТПК "Профальянс", установлено, що вони також не мають у наявності запчастин (деталей) або заготівок та не є їх виробниками (імпортерами). У ході перевірки не надано документів, які б підтверджували виробника товарів, що не дає можливості встановлення його руху за ланцюгом.
17.5. По господарським відносинам позивача з його контрагентом ТОВ "АМЗ груп": указаний контрагент реалізував алюміній та вироби з алюмінію (алюмофлюси, алюміній АВ-87 (гранула), алюміній АВ-97 (чушка), чушка алюмінієва) загальною кількістю 2 441 т, однак відсутня інформація про джерело походження брухту ("алюмінієвий брухт"), що зазначений у виписаних ним податкових накладних, а постачальники брухту не є підприємствами, що отримують власні відходи алюмінію або підприємствами, що здійснюють заготівлю брухту (згідно з аналізом ЄРПН придбання брухту відсутнє). Тому придбання алюміній-87 не підтверджено у ланцюгах постачання. Крім того, під час перевірки не надано сертифікати якості "Алюмінію АВ-87".
17.6. Податковий орган зазначає, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена відсутністю в ланцюгу постачання фактичного виробника товару.
17.7. Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС "Податковий блок" щодо контрагентів позивача, та даними результатів опрацювання податкової інформації, що зібрана іншими податковими органами щодо контрагентів позивача, на підставі чого встановлено, що контрагентами позивача порушувалися норми податкового законодавства.
17.8. Скаржник указує, що у зв`язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення.
18. Крім того, підставою для касаційного оскарження судового рішення є п. 3 частин четвертої статті 328 КАС України а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Відповідач у ході аналізу судової практики Верховного Суду не знайшов висновку у справах, предметом спору у яких є реалізація платником податку продукції власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість(нижчими за ринкові ціни), пов`язаним особам.
18.1. Скаржник зазначає, що при співставленні показника, задекларованого в рядку 1 декларацій з ПДВ, первинних документів на реалізацію (податкові накладні, видаткові накладні, договори зі специфікаціями, рахунки, платіжні документи, тощо) та даних бухгалтерського обліку позивача за червень та липень 2019 року встановлено реалізацію окремих видів продукції підприємства за цінами, що є нижчими її собівартості, зокрема, наступним контрагентам-покупцям: ПрАТ "АКХЗ", ПРАТ "Дніпропетровський коксохімічний завод", ПрАТ "Запоріжкокс", ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Донбаське промислово-транспортне підприємство", ТОВ "Метінвест-МРМЗ", ТОВ "Метінвест холдинг", ТОВ "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод", ТОВ "Метінвест-СМЦ", ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ТОВ "Метінвест-Шіппінг".
18.2. Перевіркою встановлено юридичну залежність/пов`язаність позивача та ряду контрагентів покупців. З урахуванням цього застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін у даних фінансово-господарських операціях між позивачем та наведеними контрагентами-покупцями суперечило вимогам пп. 14.1.71 та пп.14.1.219 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
18.3. Тобто, ціна продукції, встановлена договорами постачання, при взаємовідносинах між юридичними особами, взаємно залежними юридично та фактично, не може розглядатись як ринкова ціна згідно з пп.14.1.219 п.14.1 статті 14 Кодексу та, відповідно, не є звичайною ціною згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 статті 14 Кодексу.
18.4. Отже, поняття "звичайна ціна", визначене Податковим кодексом України, не може бути застосоване до операцій з реалізації продукції поміж учасниками холдингу "Метінвест".
18.5. Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) "Запаси" продукція власного виробництва є запасами підприємства.
18.6. Пунктом 6 МСБО 2 установлено значення терміну запаси - це активи, які утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; перебувають у процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при надання послуг.
18.7. Згідно з пп. 8 п. 6 МСБО 2 запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб`єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва.
18.8. Запаси оцінюють за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації.
18.9. Пунктом 10 МСБО 2 установлено, що собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Тобто, вартість готової продукції оцінюється за витратами на її виробництво.
18.10. У ході перевірки встановлено, що у позивача відсутні економічні причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, так як підприємство має збитковий характер діяльності. У результаті реалізації продукції за договірними цінами, розумна економічна причина (ділова мета) у позивача відсутня.
18.11. Податковий орган указує, що за встановлені порушення щодо позивача правомірно прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення.
18.12. У судовому засіданні предстаник відповідача доводи касаційної скарги підтримав, присить останню задовольнити, рішення суду першої та апеляційної інстанція скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
19. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити на підставі п.п. 4, 5 частини першої статті 339 КАС України, у зв`язку з тим, що у справах на які посилається касатор (810/3124/15 та 820/1536/19) рішення прийняті за інших фактичних обставин або відмовити у задоволенні касаційної скарги.
19.1. У судовому засідання представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував, просив останню залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
20. 29 жовтня 2020 року справа №200/1718/20-а надійшла на адресу Верховного Суду.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
21. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
25. За змістом п.15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
26. Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
27. Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
28. Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
29. У пп. 14.1.191. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
30. Унормуванням пп. 14.1.202 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
31. Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
32. За нормою п.п. а п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
33. За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:
а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);
б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
34. Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
35. За приписами п.п. "а" п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.
36. За визначенням п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
37. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
38. Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
39. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
40. За змістом положень п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).
41. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
42. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
43. У пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
44. Пунктом 200.2 установлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.