ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2021 року
м. Київ
справа № 0240/2329/18-а
адміністративне провадження № К/9901/374/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 0240/2329/18-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. Г. Залімський, Е. С. Смілянець, О. О. Сушко) від 26 листопада 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, у якому просив:
- визнати дії протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року № 0284631-5002-0203, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн..
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки виходячи із розрахунку вартості - середньо ринкова вартість транспортного засобу для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами становить - 1 312 036,83 грн. Окрім того, транспортному засобу Land Rover, модель Range Rover Sport станом на 1 січня 2018 року податкового (звітного) періоду виповнилось 5 років, у зв`язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року № 0284631-5002-0203.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 02 січня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року.
6. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: судді-доповідача - ОСОБА_2, суддів: Бившевої Л. І., Юрченко В. П.) від 14 січня 2019 року прийнято до розгляду касаційну скаргу позивача та відкрито касаційне провадження по ній, встановлено строк у п`ятнадцять днів з моменту вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року № 2308/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport, універсал - В, об`єм двигуна 2993 куб. см., тип пального - дизель, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
12. 11 червня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0284631-5002-0203, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн.
13. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу автомобіль Land Rover, модель Range Rover Sport, 2013 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 2993 см. куб., державний номер НОМЕР_1 у 2018 році не був об`єктом оподаткування транспортним податком, адже від року випуску вказаного автомобіля минуло 5 років, а його вартість нижча за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2018 року.
15. Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача складає 1 412 962,74, тому належний йому автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком. Проводячи такий розрахунок, суд апеляційної інстанції застосував коефіцієнт коригування ринкової ціни 42, посилаючись при цьому на додаток 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10 жовтня 2013 року № 403 відповідно до якого, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахування строку експлуатації транспортних засобів понад 4 до 5 років становить 42.
16. Також, суд застосовуючи вимоги підпункт 267.6.7 пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України вважав, що оскільки автомобіль позивача досяг п`ятирічного віку 01 січня 2018 року, то останній зобов`язаний сплатити транспортний податок нарахований на такий автомобіль з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року у сумі 2083,33 грн. (25000 грн./12=2083,33).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.