ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2021 року
м. Київ
справа №810/1476/16
адміністративне провадження №К/9901/41145/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді - Грибан І.О., Кузьмишина О.М.)
у справі №810/1476/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд"
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Бакалія-Трейд") звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та АФГ "Таврія" у періоді, що перевірявся, та правомірність формування Товариством податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій із вказаним вище контрагентом. Платник вважає, що надані ним первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та АФГ "Таврія" у періоді, що перевірявся, а придбані позивачем у АФГ "Таврія" товари були використані Товариством у своїй господарській діяльності.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (головуючий суддя - Горобцова Я.В.) адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 13.11.2015 №0003652204 та №0003662204; присуджено на користь ТОВ "Бакалія-Трейд" судовий збір у сумі 12808,57 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Києво-Святошинському районі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення Товариством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за результатами господарських відносин із АФГ "Таврія", у періоді, що перевірявся. Вказав, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Бакалія-Трейд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані Товариством на підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності з АФГ "Таврія" у періоді, що перевірявся, документи підписані від імені директора АФГ "Таврія" - ОСОБА_1, який згідно з протоколом допиту свідка заперечував свою причетність до діяльності зазначеного суб`єкта господарювання та вказав, що жодних документів від імені АФГ "Таврія" не підписував. Також апеляційний суд наглосив на тому, що Товариством не надано усіх необхідних первинних документів, обов`язковість яких передбачена умовами договору поставки, на підтвердження фактичного здійснення поставки товару позивачу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безпідставність посилань контролюючого органу на протокол допиту свідка у кримінальній справі, в якій відсутній вирок. Зазначає, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність віднесення Товариством сум ПДВ, сплачених за результатами здійснення господарської діяльності із вказаним вище контрагентом, до податкового кредиту.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 16.10.2015 по 22.10.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з АФГ "Таврія" за серпень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 29.10.2015 №355/10-13-22-04/38379292 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2015 року, на 507809,00 грн та завищення показників рядка 24 "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації з ПДВ за серпень 2015 року на суму 92191,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.11.2015:
- № 0003652204, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 92191,00 грн;
- № 0003662204, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 761714,00 грн, з яких за основним платежем на 507809,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) на 253905,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та АФГ "Таврія" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) у редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюється статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).