ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2021 року
м. Київ
справа № 825/1457/16
адміністративне провадження № К/9901/33063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Падій В.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Епель О.В., Кобаль М.І.)
у справі №825/1457/16
за позовом ОСОБА_1
до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що ним у податковій декларації за 2015 рік зазначена сума доходів у розмірі 59989,62 грн, з яких платник самостійно сплатив податок з доходів фізичних осіб у розмірі 11288,92 грн та військовий збір у сумі 899,84 грн. Вказує, що прощена йому сума грошових коштів у розмірі 105242,66 грн є курсовою різницею та згідно з п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України не є доходом платника податків, відповідно не підлягає оподаткуванню.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що прощена (анульована) сума заборгованості позивача у розмірі 7496,07 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 164484,70 грн є основним боргом (тілом кредиту), а тому вважається доходом платника податків у розумінні вимог Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що прощена позивачу сума грошових коштів є курсовою різницею, а тому не є додатковим благом платника та не спричиняє для позивача жодних податкових наслідків.
21 березня 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту за №11043057000, за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 21300,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 107565,00 грн за курсом Національного банку України на день укладання цього договору. Згідно із пп. 1.2.2 Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 17 вересня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору.
01.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - Банк) та позивачем (далі - Позичальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 20.09.2006 за №11043057000. Згідно підпунктом 1.1. пункту 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що Банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості Позичальника за договором у разі виконання наступних умов: а) подання Позичальником Банку відповідного клопотання (заяви) щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за договором; б) погашення Позичальником частини заборгованості у розмірі не меншому еквіваленту, що дорівнює 141062,45 грн у валюті наданого кредиту за договором за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти Банком на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ), що склався на дату купівлі такої валюти Банком за заявою Клієнта. Таке погашення має бути здійснено в дату купівлі Банком відповідної валюти на МВРУ.
Пунктом 1.3. додаткової угоди встановлено, що у разі анулювання (прощення) боргу Банк, як кредитор повідомляє Позичальника, як боржника про анулювання (прощення) боргу у відповідному розмірі як боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за самостійним рішенням кредитора, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та про включення суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду. У разі прощення (анулювання) боргу Позичальник зобов`язується самостійно сплатити всі податки та збори, що передбачені чинним законодавством на день анулювання (прощення) боргу з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за відповідний звітний період, в якому проводиться анулювання (прощеного) боргу.
Також 01.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк (далі - Банк) та позивачем (далі - Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) за №11475007000, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується користуватися наданим кредитом, повернути його та сплатити плату за користування кредитними коштами. Сума кредиту становить 141062,45 грн та надається на споживчі потреби, а саме погашення заборгованості за договором про надання споживаного кредиту за №11043057000 від 20.08.2006.
07.09.2015 Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" направлено на адресу позивача повідомлення про анулювання боргу (в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України), в якому зазначено, що Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", як кредитор, з метою виконання вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України повідомляє позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб-боржника, що Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1, яка станом на 07.09.2015 становить 7512,32 доларів США (164841,27 грн), по курсу НБУ: сума основного боргу (кредиту) 7496,07 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.09.2016 становить 164484,70 грн; сума відсотків 16,25 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.09.2016 становить 356,57 грн.
Також, Банком у повідомленні зазначено про необхідність позивачу, у відповідності до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з анульованої суми заборгованості за основним боргом (кредитом) та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (а.с.90).
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за звітний податковий період 2015 рік, за результатами якої складено акт від 19.07.2016 за №19/25-22-13-01-14 (далі - Акт перверки).
Згідно із висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (а.с.16,17).
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.08.2016:
- за № 00043111301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на 20899,02 грн;
- за № 0004321301, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 1567,43 грн. (а.с.18).
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.