ПОСТАНОВА
Іменем України
05 січня 2021 року
Київ
справа №816/309/17
адміністративне провадження №К/9901/42137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Русанова В.Б., Курило Л.В.)
у справі №816/309/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило правомірність формування даних податкового обліку та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу. Вказало, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення залишку від`ємного значення не підтверджені жодними належними доказами, є такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу та ґрунтуються лише на тому, що у лютому, березні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2015 року та січні, лютому, березні, червні 2016 року Товариство здійснювало списання хімічних реактивів на переробку шкіри за нормами більшими, ніж у січні 2015 року. При цьому позивач зазначив, що при проходженні технологічних процесів хімічні матеріали додаються послідовно і їх кількість коригується у відповідності до моніторингу перебігу технологічного процесу в залежності від факторів якості шкірсировини та сезону, а тому визначена таким чином кількість витрачених матеріалів може змінюватися у значних межах.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 07.02.2017 №0000651401, №0000671401, №0000661401;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГГУ ДФС у Полтавській області на користь ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" судові витрати у розмірі 5427, 06 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення Товариством аимог податкового законодавства, зроблені без урахування усіх особливостей процесу переробки шкірсировини та за відсутності достатнього рівня необхідних знань у даній галузі. Суди зазначили, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що Товариством не надано обґрунтованих пояснень щодо суті змін у технічних процесах виробництва, не обґрунтовано їх необхідність та не надано доказів погодження з покупцями зміни якості продукції, які б мали відбутися в разі зміни рецептури її виробництва.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
10 серпня 2018 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період з 19.12.2016 по 17.01.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 24.01.2017 №39/16-31-14-01-10/31847843 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки контролюючим органом встановив порушення позивачем вимог:
- П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 346, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток загалом в розмірі 156 734 грн;
- пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 17592 грн. Встановлено завищення рядка 21 залишку від`ємного значення у сумі 156556 грн;
- підпунктів 1, 2, 4 пункту 2 статті 6, абзаців 1 та 5 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого позивачу донараховано єдиного внеску в сумі 1705,34 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- №0000651401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 183 257, 75 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 156734, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26523, 75 грн;
- №0000671401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальму суму 21990,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 17592,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4398,00 грн;
- 0000661401, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 156556,00 грн.
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У відповідності до вимог підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.