ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1948/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Офісу ГПУ - Скрипка М. В.,
відповідача-1 - Надьон О. В.,
відповідача-2 - не з`явився,
відповідача-3 - Надьон Р. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Фермерського господарства "Сухини" та ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19
за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області
до: 1. ОСОБА_1,
2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
3. Фермерського господарства "Сухини"
про визнання незаконним наказу, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення землі,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі №922/1948/19 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі з підстав спливу позовної давності.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №922/1948/19 вищезазначене судове рішення залишено без змін із наведенням іншої правової оцінки обставин справи.
Постановою Верховного Суду від 27.08.2020 скасовано постанову апеляційної інстанції та залишено в силі рішення місцевого господарського суду
До ухвалення постанови судом касаційної інстанції на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли пояснення від Фермерського господарства "Сухини" та ОСОБА_1, в яких останні заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили застосувати положення частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат.
25.09.2020 Фермерське господарство "Сухини" та ОСОБА_1 безпосередньо до Касаційного господарського суду звернулися із заявами про прийняття додаткового рішення.
Прокурор як усно під час слухання справи у суді касаційної інстанції, так і у запереченнях на вищезазначені заяви просить відмовити у їх задоволенні, оскільки, на його думку, заявниками не надано доказів, які підтверджують розмір та обґрунтованість відповідних витрат. Додатково наголошує, що заяви подані поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України та заявниками не надано доказів, які підтверджують відповідних витрат та копії договорів про надання правової допомоги.
19.11.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли клопотання від Фермерського господарства "Сухини" та ОСОБА_1 щодо приєднання до матеріалів справи доказів (копії договорів про представництво інтересів та надання правничої допомоги та додаткових угод до них, на підставі яких визначено суми оплати послуг надання професійної правничої допомоги).
У судовому засіданні 26.11.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Зуєва В. А. на лікарняному повний текст вказаної додаткової постанови виготовлено 29.12.2020.
Дослідивши заяви Фермерського господарства "Сухини" та ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі та заперечення на них, судова колегія вважає, що вказані заяви не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини першої статті 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.