1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



30 грудня 2020 року

м. Київ



справа № 925/1528/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.Б.,



розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Нафтогаз України", позивач, скаржник)



на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 (головуючий - суддя Довгань К.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (головуючий - суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)



у справі №925/1528/19

за позовом АТ "Нафтогаз України"

до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі - Канівське КПТМ, відповідач)

про стягнення 355 626, 92 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ



1. Короткий зміст позовних вимог



1.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Канівського КПТМ про стягнення 355 626,92 грн за невиконання зобов`язань за договором від 11.09.2017 № 1104/1718-БО-36 (далі - Договір), з яких: 194 798,55 грн - пені, 56 255,05 грн - 3% річних та 104 573,32 грн - інфляційних втрат.



1.2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.



2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції



2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.



2.2. Судові рішення мотивовано тим, що у даному випадку визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ (розрахунки між відповідачем та позивачем за Договором проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (далі - Порядок №217) на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП з дотриманням умов пункту 6.2 договору).



3. Короткий зміст вимог касаційної скарги



3.1. АТ "Нафтогаз України", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №925/1528/19 повністю, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.



АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ



4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:



4.1. касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із аналогічних спорів у подібних правовідносинах, а також має виняткове значення для учасника справи, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств-учасників цього ринку;



4.2. оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосування норм матеріального права, а саме статей 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 26.06.2020 у справі №904/1210/18.

5. Позиція інших учасників справи



5.1. У відзиві на касаційну скаргу Канівське КПТМ заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, або ж закрити касаційне провадження у даній справі.



6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ



6.1. 11.09.2017 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (споживач) укладений договір постачання природного газу № 1104/1718-БО-36, на умовах якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставлявся за цим договором, використовувався споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 Договору).



6.2. На виконання пункту 2.1 Договору постачальник передав споживачу за період з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ, орієнтовним обсягом до 1347 тис. куб. метрів, на загальну суму 10 841 046,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу.



6.3. За умовами пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.



6.4. Судами встановлено, а сторонами не заперечується, що розрахунки між сторонами Договору здійснювались за рахунок коштів із спеціальним режимом використання. Факт відсутності кредиторської заборгованості за природний газ, використаний та оплачений відповідачем по вказаному Договору, позивач не оспорює.



7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції



7.1. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.



7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.



7.3. Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.



РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ



Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.



Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 07.08.2020 року у справі №925/1528/19 для розгляду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий суддя), судді: Бенедисюк І.М., Колос І.Б.



Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020, зокрема відкрито касаційне провадження у справі №925/1528/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи; зупинено касаційне провадження до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №903/918/19.



Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 поновлено касаційне провадження у справі №925/1528/19.



Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №925/1528/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.



ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ



8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій



8.1. Спір у даній справі виник щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ.



8.2. Договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами (статі 11, 629 ЦК України).



Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.



Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").



Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").



Законом України "Про теплопостачання" визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.



Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.




Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.



Верховний Суд, ураховуючи системний аналіз вказаних вище статей, виходить з того, що постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів. Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб`єктом господарювання.



Відтак, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.



8.3. Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


................
Перейти до повного тексту