ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: ДП "Старокостянтинівський молочний завод" - Карасьова О.С., адвоката Зінкевича Д.В.; ТОВ "Органік Сідс" - адвоката Оніщука Є.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020
у справі № 924/232/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"
до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"
про стягнення 8 849 836, 00 грн. основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока від 31.01.2017 №3 у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі №924/232/18 здійснено заміну сторони її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі №924/232/18 (головуючий - суддя Вибодовський О.Д., судді: Грамчук І.В., Танасюк О.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 019 410,12 грн заборгованості за договором поставки молока від 31.01.2017 №3 та 75 291,15 грн - витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 924/232/18 (головуючий - суддя Грязнов В.В., судді: Мельник О.В., Розізнана І.В.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 скасовано у частині відмови у стягненні 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116,86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат, 347 092 грн 3% річних. Ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116,86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат, 347 092 грн 3% річних та 41 017,53 грн витрат зі сплати судового збору. У решті рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 залишено без змін.
ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяв про долучення доказів та доповнень до касаційної скарги) просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18; прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах ТОВ "Органік Сідс" відмовити в повному обсязі.
Так, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у поданій касаційній скарзі із посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 11, 13, 42, 69, 77, 78, 182, 236 ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних та таких, що не ґрунтуються на обставинах справах, судових рішень.
При цьому, на думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції неправомірно здійснив заміну сторони позивача його правонаступником у цій справі, що є порушенням норм процесуального права та не узгоджується з аналогічними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 у справі №910/16109/14, від 17.01.2020 у справі №916/2286/16.
ДП "Старокостянтинівський молочний завод" вказує, що суди попередніх інстанцій порушили принципи господарського судочинства - змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому скаржник послався на рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 №4241/03, від 03.07.2014 №4436/07, від 27.10.1993 (п.33), від 23.10.1996 (п.38), від 12.06.2008 №32092/02.
Також ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, безпідставно послались на висновок комісійної економічної експертизи, оскільки останній виготовлений на підставі неналежних та недопустимих доказів - актів звірки розрахунків, про неналежність і недопустимість яких говориться і у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18. Разом з цим скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій при оцінці інших висновків експертів застосували новий стандарт "вірогідність доказів", але використали стару редакцію ст. 79 ГПК України, що є грубим порушенням процесуальних норм. При цьому заявник касаційної скарги послався на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Водночас, у касаційній скарзі відповідач вказує на те, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами і видаткові накладні позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.10.2019 у справі №914/1563/18, від 15.03.2019 у справі №911/3753/17.
Серед іншого, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог та безпідставно здійснили нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/18 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий (доповідач), Бенедисюк І.М., Колос І.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 924/232/18 за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 та призначено до розгляду на 17.09.2020.
У судовому засіданні 17.09.2020 оголошено перерву до 01.10.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ТОВ "Органік Сідс" надійшли відзив на касаційну скаргу та пояснення до відзиву на касаційну скаргу, у яких просить залишити касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 924/232/18 задоволено заяву суддів Малашенкової Т.М. (головуючого), Бенедисюка І.М., Колос І.Б. про самовідвід у справі №924/232/18 задоволено, справу № 924/232/18 передано для автоматизованого розподілу.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.10.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 924/232/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі 924/232/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у відкритому судовому засіданні на 09.12.2020 о 10:45.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки молока від 31.01.2017 № 3 (далі - Договір №3), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах визначених договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.
Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору №3 асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається постачальником та покупцем у додатках (Протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна партії Продукції є фіксованою на весь період дії Протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження Сторін. Протокол погодження ціни підписується Сторонами при кожній зміні ціни на Продукцію.
Відповідно до п.2.1 Договору № 3, загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій Продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній складеній за формою 1 -ТН (МС).
Розділом 4 Договору № 3 передбачено, що загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер), здійснених за цим договором. Умови поставки визначаються сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС).
Предметом даного судового розгляду є вимоги СВК "Перший національний виробничий кооператив" про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока №3 від 31.01.2017 у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ДП "Старокостянтинівський молочний завод" умов Договору № 3 щодо оплати поставленого товару за період лютий - листопад 2017 року.
Так, позивач зазначив, що відповідно до договору поставки молока №3 від 31.01.2017 року, протягом лютого-листопада 2017 року СВК "Перший національний виробничий кооператив" поставив ДП "Старокостянтинівський молочний завод" молоко загальною вартістю 109 503 438,56 грн. Відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару, частково сплативши 104 332 336,98 грн., а відтак, у ДП "Старокостянтинівський молочний завод" виникла заборгованість перед СВК "Перший національний виробничий кооператив" в розмірі 5 171 101,58 грн.
При цьому, на підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по Договору №3, позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції, товарно-транспортні накладні та акти звірки розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі №924/232/18 здійснено заміну сторони її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".
Ухвалюючи рішення про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 019 410,12 грн. основного боргу та відмовляючи у стягненні 151 691,88 грн. основного боргу, 2 218 835 грн. пені, 1 112 807 грн. інфляційних втрат та 347 092 грн. - 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений у позовних вимогах розмір основної заборгованості в сумі 5 171 102,00 грн за поставлене ДП "Старокостянтинівський молочний завод" молоко за Договором № 3 за період лютий - листопад 2017 року документально підтверджується частково, в сумі 5 019 410,12 грн., а підтвердити заявлену у позовних вимогах суму пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаних розмірах не видається за можливе через неможливість підтвердити суму боргу, зазначену у розрахунках заборгованості позивача та відповідача за кожен день поставки.
При цьому, місцевим господарським судом взято до уваги висновок експертів від 26.07.2019 № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 за результатами проведення комісійної економічної експертизи у господарській справі №924/232/18, згідно з ухвалою суду від 12.11.2018 і, водночас, відхилено, зокрема, результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по Договору №3 за період жовтень - листопад 2017 року, здійснені ТОВ "Юринком" від 08.01.2020, та висновок експерта №SE/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі №924/232/18 від 30.01.2019, здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа" на замовлення ДП "Старокостянтинівський молочний завод".
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116, 86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат і 347 092 грн 3% річних виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують отримання товару ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за весь спірний період, в тому числі за вересень-листопад 2017 року на загальну суму 109 503 438,56 грн, водночас, встановив, що відповідач прийняв товар на загальну суму 102 955 795,94 грн. на підставі Договору №3 та Протоколів погодження ціни №1-12 (за період лютий-вересень 2017 року), що стверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином, а поставка товару протягом жовтня-листопада 2017 року відбувалась поза межами Договору №3, який припинив свою дію на підставі пункту 3.5, а саме: за видатковими накладними і за цінами, зазначеними у накладних від 31.10.2017 № 714 на 195 653 кг на суму 1 697 984,88 грн та від 30.11.2017 № 798 на 9 647 кг на суму 82 192,44 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції керувався стандартом доказування "вірогідності доказів", взяв до уваги висновок судової експертизи від 26.07.2019 №1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 щодо кількості поставленого товару та відхилив висновки експерта №SE/02/1912-22 від 30.01.2020 та №SE/02/1912-23 від 10.02.2020, результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017 за період жовтень-листопад 2017 року, виконані 08.01.2020 ТОВ "Юринком", а також посилання відповідача на поданий ним висновок №SE/02/2007-09 від 21.07.2020.
Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).
Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 5 019 410,12 грн. та відмову у решті позовних вимог, фактично ґрунтується на висновку експертів від 26.07.2019 № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 за результатами проведення комісійної економічної експертизи згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2018 у даній справі, відповідно до якого заявлений у позовних вимогах розмір основної заборгованості в сумі 5 171 102,00 грн за поставлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" матеріальні цінності - молоко за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 за період лютий - листопад 2017 року документально підтверджується частково, в сумі 5 019 410,12 грн., а підтвердити заявлену у позовних вимогах суму пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаних розмірах не видається за можливе через неможливість підтвердити суму боргу, зазначену у розрахунках заборгованості позивача та відповідача за кожен день поставки.