ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 41/559
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Спичак О.М.)
від 30.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Тищенко А.І., судді - Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.)
від 14.09.2020,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс"
до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
про стягнення 756 233,01 грн,
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2011 року ТОВ "Агроресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до НВ ТОВ "Агро-Інтер" про стягнення 719 403,00 грн боргу за отриманий товар, 30 855,49 грн пені та 5 974,52 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 позов задоволено частково та стягнуто з НВ ТОВ "Агро-Інтер" на користь ТОВ "Агроресурс" 719 403,00 грн основного боргу, 30 855,49 грн пені, 5 972, 03 грн 3% річних, 15 124,61 грн судового збору.
02.03.2012 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
04.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга НВ ТОВ "Агро-Інтер" на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенка С.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 скаргу НВ ТОВ "Агро-Інтер" на бездіяльність державного виконавця задоволено: визнано протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенка С.С., яка полягає у невчиненні дій щодо надсилання постанови від 26.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №32680794 на адресу НВ ТОВ "Агро-Інтер"; зобов`язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенка С.С. надіслати на адресу НВ ТОВ "Агро-Інтер" постанову від 26.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №32680794.
28.05.2020 до Господарського суду міста Києва представником НВ ТОВ "Агро-Інтер" було подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій вказано про те, що докази понесення вказаних витрат будуть подані у порядку статті 221 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, заяву НВ ТОВ "Агро-Інтер" про розподіл судових витрат залишено без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що заявником всупереч частині 8 статті 129 ГПК України протягом 5 днів після проголошення судового рішення за наслідками розгляду скарги НВ ТОВ "Агро-Інтер" не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до суду.
У жовтні 2019 року НВ ТОВ "Агро-Інтер" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання НВ ТОВ "Агро-Інтер" про поновлення строку на подання доказів, що підтверджують витрати на правничу допомогу позивача, а також не було надано оцінку тому, що відповідачу не було відомо про прийняття ухвали Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 про задоволення скарги НВ ТОВ "Агро-Інтер" на бездіяльність державного виконавця, внаслідок чого заявник пропустив 5-денний строк на подання доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу, що є поважною причиною його пропуску.
Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19).
Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.