ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20)
за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (яке є правонаступником Головного управління Держземагентства у Харківській області; далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ГУ Держземагентства у Харківській області відповідно), Фермерського господарства «Скосогорівка» (далі - ФГ«Скосогорівка», фермерське господарство) про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області
за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року
У червні 2019 року прокурор звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 2215-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок» ОСОБА_1
- визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладений між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки площею 65,7339 га, у тому числі: земельної ділянки площею 9,1973 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375), земельної ділянки площею 16,5371 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376), земельної ділянки площею 39,9995 га (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096);
- визнати недійсним договір суборенди землі від 05 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Скосогорівка» щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельної ділянки площею 9,1973 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375), земельної ділянки площею 16,5371 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376), земельної ділянки площею 39,9995 га (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096);
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди від 31 грудня 2014 року № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 09 лютого 2016 року № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178167 від 05 грудня 2016 року про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ «Скосогорівка»; рішення про державну реєстрацію від 09 лютого 2016 року № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05 лютого 2016 року про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ «Скосогорівка»; рішення про державну реєстрацію від 9 лютого 2016 року № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178714 від 5 лютого 2016 року про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ «Скосогорівка»;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375), земельну ділянку площею 16,5371 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376), земельну ділянку площею 39,9995 га (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096).
17 березня 2020 року рішенням Господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав про відсутність порушень вимог чинного земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Харківській області під час видачі оспорюваного наказу та наданні у строкове користування ОСОБА_1 земельної ділянки. При цьому, враховуючи чинність оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області та недоведеність позивачем підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, за висновком судів попередніх інстанцій, задоволенню не підлягають. Крім того, не може бути задоволена вимога прокурора про повернення земельних ділянок загальною площею 65,7339 га як похідна від основної вимоги про визнання недійсним оспорюваного наказу.
17 липня 2020 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій посилався на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 154/793/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17-ц, у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та в ухвалі Верховного Суду України від 23 грудня 2016 року у справі № 635/6568/15-ц. Тобто оскаржувався висновок судів щодо вирішення спору по суті.
ОСОБА_1 та ФГ «Скосогорівка» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року - без змін.
06 жовтня 2020 року ухвалою Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області.
03 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду через необхідність відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, про належність до цивільної юрисдикції спорів щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки, на думку колегії суддів, такі спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.
При визначенні юрисдикції цього спору колегія суддів врахувала, що у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, таке господарство вже було зареєстрованим, тому справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду посилався на те, що у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, зокрема на умовах оренди, фермерське господарство з дати його державної реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Спори фермерських господарств щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства. Аналогічні висновки викладено у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 704/29/17-ц та № 388/1103/16-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати спір, пов`язаний з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки із земель державної або комунальної власності існуючому фермерському господарству (зокрема, шляхом надання в оренду земельної ділянки для ведення такого господарства його засновнику), якщо останнє було створене на земельній ділянці, що теж раніше була надана із земель державної чи комунальної власності.
Разом з тим у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, викла