Постанова
іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 299/2144/17
провадження № 51-877км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурорів Саіяна С., Ченківського О.О.,
захисників виправданого Невкритого В.Ю. Журавльова О.С.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017070210000021, щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Бердичева Житомирської області, жителя АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Виноградівський районний суд Закарпатської області вироком від 6 червня 2018 року виправдав ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачено в тому, що він, працюючи на посаді начальника відділу прикордонної служби "Вилок" Мукачівського прикордонного загону, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб 18 березня 2017 року близько 02:13, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 , замість того щоб організувати затримання осіб, вилучення згідно з чинним законодавством тютюнових виробів, які ці особи намагалися незаконно перемістити через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, на прохання не встановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_3, зі свого мобільного телефону зателефонував старшому зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби "Вилок" ОСОБА_4 та, розуміючи протиправність своїх дій, суспільно небезпечні наслідки і невідворотність їх настання, наказав відпустити не встановлених осіб разом із предметами злочинної діяльності (тютюновими виробами), не складаючи ніяких процесуальних документів.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 364 КК як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2020 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_2 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На думку прокурора, апеляційний суд під час перевірки виправдувального вироку безпосередньо не дослідив доказів у справі та дав їм неправильну оцінку. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення. При цьому вважає, що, порушуючи приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2, не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції. Стверджує, що згідно з журналом судового засідання суддя вийшов до нарадчої кімнати 5 червня 2018 року і того ж дня проголосив вирок, а вирок ухвалено 6 червня 2018 року за відсутності журналу судового засідання у матеріалах провадження.
У запереченнях захисник Журавльов О.С. вказує, що судові рішення стосовно ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення - без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_2 - адвокати Невкритий В.Ю. і Журавльов О.С. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили судові рішення залишити без змін. Прокурори підтримали касаційну скаргу та зазначили про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати .
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, визначених ч. 2 цієї статті, покладено на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого. Тобто саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_2 органом досудового розслідування, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, виправдав його у зв`язку з відсутністю у його діянні складу цього злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди, яка виражалась у підриві авторитету та престижу органу державної влади, а саме Державної прикордонної служби України.
Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.
Таким чином, одним з елементів об`єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК).