Постанова
іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 459/1538/19
провадження № 51-3900км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Вус С. М., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Рибачук Г. А.,
захисника Огорілка Ю. В. (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Рижій Н. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Огорілка Ю. В. на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 11 березня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019140150000628 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 11 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Зараховано засудженому ОСОБА_1 у строк покарання термін його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з моменту його затримання - 27 травня 2019 року.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 залишено у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо долі речового доказу у кримінальному провадженні.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 травня 2019 року близько 14:50, перебуваючи біля аркового проходу будинку № 1 на вул. Бандери у м. Червонограді Львівської області, діючи повторно, умисно, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, відкрито викрав із задньої кишені шортів малолітньої ОСОБА_2 мобільний телефон марки "MEIZU", модель М811Н, ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ НОМЕР_2 із сім-карткою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3, на балансі якої були грошові кошти в сумі 6,80 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 3755,80 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2020 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 11 березня 2020 року залишив без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Огорілка Ю. В. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник Огорілко Ю. В. просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своєї позиції вказує, що встановлені місцевим судом фактичні обставини не відповідають кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК, у зв`язку з чим було неправильно застосувано закон України про кримінальну відповідальність. На думку захисника, дії засудженого необхідно кваліфікувати як замах на крадіжку, оскільки в момент коли його підзахисний брав телефон, він гадав, що робить це таємно. Вважав істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відсутність у матеріалах кримінального провадження досудової доповіді щодо ОСОБА_1 та неприсутність потерпілої під час апеляційного розгляду, зокрема неналежне повідомлення її судом апеляційної інстанції. Стверджує, що місцевим судом ОСОБА_1 призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, оскільки потерпіла претензій до засудженого не мала і на суворому покаранні не наполягала. Крім іншого, покликаючись на неповноту судового розгляду, зазначає, що місцевий суд не допитав усіх свідків, зокрема ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що залишилося поза увагою апеляційного суду та призвело до постановлення рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні захисник Огорілко Ю. В. підтримав касаційну скаргу і просив задовільнити її, прокурор Рибачук Г. А., представник потерпілої Рижій Н. М. просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія Суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та посилання на які містяться в касаційній скарзі, не є згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження і перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, суд обґрунтовано послався, у тому числі: на показання потерпілої ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що в травні 2019 року гуляла з подругою на вул. Бандери у м. Червонограді, її телефон був у задній кишені. Проходячи повз арку будинку, відчула, як цей телефон хтось витягнув, обернувшись, побачила хлопця, який почав утікати. Вона підняла галас. Один із перехожих громадян почав переслідувати злодія. Під час втечі останній викинув телефон на тротуар. Невдовзі викрадач був затриманий чоловіком, який його переслідував. ОСОБА_1 вона чітко запам`ятала;показання свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що працює на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області та 27 травня 2019 року був на чергуванні, вдень здійснював виїзд з приводу повідомлення про крадіжку. На місці події бачив обвинуваченого ОСОБА_1, старшого чоловіка та неповнолітню дівчину. Остання плакала і повідомила, що ОСОБА_1 викрав у неї з кишені шортів мобільний телефон та спробував втекти, проте його спіймав сторонній чоловік; показання свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 27 травня 2019 року у м. Червонограді біля магазину "АТБ" прогулювався із ОСОБА_1 . Коли прийшов, то останнього люди обвинувачували у викраденні телефону у дівчини. Пояснив, що не був очевидцем того, як і де ОСОБА_1 взяв цей телефон; протокол затримання, згідно з яким 27 травня 2019 року о 18:25 було затримано ОСОБА_1 на місці відкритого викрадення майна (телефону) у малолітньої ОСОБА_2 ; протокол огляду від 28 травня 2019 року.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії обвинуваченого, розпочаті як крадіжка мобільного телефону малолітньої потерпілої та виявлені надалі потерпілою і очевидцями, переросли у грабіж, та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, доводи в касаційній скарзі захисника стосовно неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК є непереконливими. Колегія Суддів звертає увагу на неодноразові висловлювання Верховного Суду про те, що для відмежування крадіжки від грабежу слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, кваліфікуються як грабіж.