Постанова
Іменем України
30 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 466/3981/18
провадження № 61-7986св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лозинська Оксана Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лозинська Оксана Михайлівна, про визнання права власності в порядку спадкування, скасування державної реєстрації права власності
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2018 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на цю квартиру; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він є спадкоємцем після смерті вітчима ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 17,4 кв. м.
З метою оформлення спадкових прав він звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_3, яку 13 вересня 2017 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова задоволено, однак постановою апеляційного суду від 10 травня 2018 року рішення скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Оскільки між сторонами існує спір про право, йому роз`яснено право звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 травня 2017 року за ОСОБА_2 визнано право власності на спірну квартиру, при цьому 1/2 частина квартири визнана за нею як така, що була набута в шлюбі з ОСОБА_3, а 1/2 -на підставі статті 1264 ЦК України як спадкоємицею четвертої черги, яка спільно проживала не менше як п`ять років разом з померлим.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 травня 2017 року позивач оскаржив до апеляційного суду.
Позивач не визнає та заперечує, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали спільно однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ОСОБА_2 не є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 . Вважає себе спадкоємцем четвертої черги після смерті свого вітчима в порядку статті 1264 ЦК України, як такого, що проживав з ним спільно за адресою: АДРЕСА_2 з 08 лютого 2002 року до 04 березня 2016 року, а з 04 березня 2016 року вони вдвох переїхали до спірної квартири.
Він є пасинком померлого, який спільно проживав зі спадкодавцем, був пов`язаний з ним спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки, продовжує проживати у спірній квартирі, утримує її, сплачує комунальні послуги. Ці обставини підтверджуються доказами, зокрема копіями його та спадкодавця паспортів, будинковою книгою, квитанціями про оплату комунальних послуг, договором на замовлення та організацію поховання спадкодавця та договором на виготовлення і встановлення надмогильної споруди.
Крім того, вважає, що відповідач ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталася з приводу оформлення спадкових прав як спадкоємець четвертої черги, а лише як колишня дружина із заявою про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, на підставі якої їй могло б бути видано свідоцтво лише на половину спірної квартири.
Предметом спору у цій справі є лише половина спірної квартири, оскільки інша половина була набута ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, належить відповідачу як спільна сумісна власність і не входить до предмета спору.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 23 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовив. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, скасував.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не надав, а суд не здобув належного та допустимого доказу щодо наявності підстав для визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину спірної квартири та скасування державної реєстрації.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 12 березня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2018 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вимогам закону, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права в частині допустимості засобів доказування та необґрунтованої відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів, в частині належності та достовірності доказів та необґрунтованої відмови в задоволенні клопотання про допит свідків, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому наслідком порушення процесуального права стало неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме статей 1221, 1264 ЦК України, що мало наслідком постановлення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди всупереч ЦПК України не дослідили, чи мали місце обставини (факти), передбачені статтями 1221, 1264 ЦК України, які мають значення для вирішення цієї справи, а саме не встановили фактичне місце проживання спадкодавця ОСОБА_4, що, у свою чергу, свідчить про грубе порушення норм чинного законодавства та постановлення незаконних і необґрунтованих рішень.
Висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються тільки на припущеннях, а не на встановлених фактах, які підтверджені належними та допустимими доказами, що є прямим порушенням статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Суди залишили без будь-якої правової оцінки та дослідження практично всі подані ним докази, які підтверджують обставину щодо правомірності оцінки його як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4, а відповідно й права на спадкування спірної квартири, що дозволило б правильно застосувати вимоги статті 1264 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова.
15 травня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 09 листопада 2020 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_5 справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи встановлені судами
ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 1998 року до 13 лютого 2007 року.
13 лютого 2007 року Галицький відділ реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зареєстрував розірвання шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .