Постанова
Іменем України
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 287/474/17-ц
провадження № 61-1682св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Олевська міська рада Житомирської області, Олевська районна рада Житомирської області, Олевська районна державна адміністрація Житомирської області, Олевське виробниче підприємство житлово-комунального господарства,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олевської міської ради Житомирської області (далі - Олевська МР Житомирської області), Олевської районної ради Житомирської області (далі - Олевська РР Житомирської області), Олевської районної державної адміністрації Житомирської області (Олевська РДА Житомирської області), Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства(далі - Олевське ВП ЖКГ), в якому просив стягнути з відповідачів Олевської міської ради, Олевської районної ради на його користь 4750,06 грн заборгованості із заробітної плати; зобов`язати останніх здійснити йому нарахування суми середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути нараховану суму середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; зобов`язати відповідачів здійснити нарахування суми компенсації втрати частини доходів при порушенні строків їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку; стягнути нараховану йому суму компенсації втрати частини доходів при порушенні строків їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 500,00 грн, допустивши негайне виконання рішення про стягнення всієї суми боргу із заробітної плати.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював в Олевському виробничому підприємстві житлово-комунального господарства та 02 липня 2007 року був звільнений із займаної посади, що підтверджується записами трудової книжки. Проте, при звільненні йому не була виплачена заробітна плата у розмірі 4 750,06 грн по даний час.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Олевської міської ради на користь ОСОБА_1 4 750,06 грн заборгованості із заробітної плати; 69 564,04 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; 13 898,68 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та 500,00 грн моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з Олевської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 887,12 грн. Стягнуто з Олевської міської ради на користь ОСОБА_1 1 939,20 грн судових витрат зі сплати судового збору .
Додатковим рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 05 липня 2018 року доповнено резолютивну частину рішення (вступну та резолютивну частини) наступним змістом: "Стягнути з Олевської міської ради на користь ОСОБА_1 1 939,20 грн судових витрат зі сплати судового збору".
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що правонаступником Олевського ВП ЖКГ є Олевська міська рада, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а тому міська рада повинна нести зобов`язання по виплаті заробітної плати, компенсації та відшкодування моральної шкоди як таких, що доведені позивачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення Олевського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнуто з Олевського ВП ЖКГ на користь ОСОБА_1 4 750,06 грн заборгованості із заробітної плати; 69 564,04 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; 13 898,68 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та 500,00 грн моральної шкоди та 1920,00 грн судових витрат.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд погодившись із висновками суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог, вважав, що суми, які підлягають стягненню на користь позивача необхідно стягнути з Олевського ВП ЖКГ як роботодавця, оскільки підприємство є окремою юридичною особою, , має самостійний баланс і рахунок в банках, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права та нести обов`язки, має всі інші права юридичної особи; діє на основі повного господарського розрахунку, забезпечує самоокупність фінансування витрат по організації своєї діяльності (пункти 1.3, 1.4 Статуту). Пунктом 6.7 Статуту визначено, щ підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно стягнуто суми з Олевського ВП ЖКГ як роботодавця, оскільки Олевське ВП ЖКГ де-юре є діючим підприємством, а де-факто припинило свою діяльність і не може відповідати за своїми зобов`язаннями. Олевське ВП ЖКГ припинило свою діяльність, однак відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. Фактично відбулась реорганізація підприємства шляхом його припинення, внаслідок якого права та майно Олевського ВП ЖКГ перейшло до Олевської міської ради, а обов`язки - ні. Зазначав, що в Олевському ВП ЖКГ відсутній керівник з 14 січня 2008 року, однак в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано інформацію, що керівником є ОСОБА_2 , що є недостовірною інформацією, оскільки згідно з рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2008 року у справі № 2-128/2008 указаного керівника звільнено 14 січня 2008 року. Відомості про нового керівника відсутні. Також Олевське ВП ЖКГ є неплатоспроможним, у якого відсутні кошти на майно (колишні працівники підприємства не можуть стягнути заборгованість із заробітних плат в порядку виконавчого провадження, згідно з інформації з Єдиного державного реєстру боржників Міністерства юстиції України щодо Олевського ВП ЖКГ внесено 29 записів щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та інших платежів, ні одне з яких досі не виконано). За таких обставин склалась ситуація за якої відповідач в особі Одеської міської ради Житомирської області, порушуючи норми діючого законодавства незаконно самоусунувся від реорганізації Олевського ВП ЖКГ та не призначає керівника підприємства через наявні борги і тому колишні працівники позбавлені можливості врегулювати свої трудові спори та стягнути з правонаступника заборгованості із заробітних плат.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року Олевська міська рада Житомирської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що ОСОБА_1 працював в Олевському виробничому підприємстві житлово-комунального господарства та 02 липня 2007 року був звільнений із займаної посади, що підтверджується записами трудової книжки (а.с. 209-210 том 1).
Зі змісту довідки, виданої Олевським ВП ЖКГ 16 липня 2007 року № 60 вбачається, що заборгованість із виплати заробітної плати станом на 01 липня 2007 перед ОСОБА_1 складає 4 750,06 грн та на даний час не виплачена (а.с. 99 том 1).
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.