Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 282/766/19
провадження № 61-2735св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Привітівське",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Привітівське" на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Гуцала П. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, інтереси яких представляє адвокат Пасенко В. П., звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Привітівське" (далі - СТОВ "Привітівське"), в якому просили:
- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Привітівське" щодо оренди земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 1823186000:02:000:0157;
- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та СТОВ "Привітівське" щодо оренди земельної ділянки площею 2,16 га, кадастровий номер 1823186000:01:000:0003;
- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Привітівське" щодо оренди земельної ділянки площею 1,57 га, кадастровий номер 1823186000:02:000:0162;
- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та СТОВ "Привітівське" щодо оренди земельної ділянки площею 1,63 га, кадастровий номер 1823186000:02:000:0161.
Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2007 року між ними та СТОВ "Привітівське" було укладено договори оренди належних їм на праві власності земельних ділянок, записи про реєстрацію яких здійснені у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у листопаді 2007 року.
У липні 2017 року позивачі письмово повідомили відповідача про небажання продовжувати термін дії укладених договорів оренди, проте у листопаді 2017 року за відповідачем зареєстровано право оренди земельних ділянок, належних позивачам, строком на 10 років, чим порушується право власності останніх на це нерухоме майно.
У липні 2019 року СТОВ "Привітівське" подало зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , в якій просило:
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2007 року, зареєстрованого у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 листопада 2007 за №040721300261 на той самий строк і на тих самих умовах в редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві;
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2007 року зареєстрованого у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2007 за №040721300097 на той самий строк і на тих самих умовах в редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві;
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2007 року зареєстрованого у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 листопада 2007 року за №040721300239 на той самий строк і на тих самих умовах в редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві;
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2007 року зареєстрованого у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 листопада 2007 року за №040721300231 на той самий строк і на тих самих умовах в редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у визначений законом строк товариство направило позивачам листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі від 01 листопада 2007 року, до яких додало проект додаткових угод до договорів. Не отримавши від орендодавців жодних заперечень проти поновлення договорів оренди, товариство продовжило користуватись земельними ділянками та сплачувало орендну плату за 2017-2018 роки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2019 року первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, інтереси яких представляє ОСОБА_7, задоволено. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Привітівське", щодо оренди земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 1823186000:05:000:0157. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та СТОВ "Привітівське", щодо оренди земельної ділянки площею 2,16 га, кадастровий номер 1823186000:01:000:0003. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Привітівське", щодо оренди земельної ділянки площею 1,57 га, кадастровий номер 1823186000:02:000:0162. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та СТОВ "Привітівське", щодо оренди земельної ділянки площею 1,63 га, кадастровий номер 1823186000:02:000:0161. У задоволенні зустрічної позовної заяви СТОВ "Привітівське" відмовлено в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент надсилання відповідачем листів-повідомлень від 25 вересня 2017 року про поновлення договорів оренди та проектів додаткових угод до них, у розпорядженні СТОВ "Привітівське" знаходилось повідомлення позивачів про небажання продовжувати термін дії договорів оренди. Наявність вираженого волевиявлення орендодавців на відмову від продовження строку оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами, а тому подальше направлення СТОВ "Привітівське" пропозиції про продовження відносин оренди, так само як і продовження користування земельними ділянками після закінчення строку оренди, за вказаних обставин не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу СТОВ "Привітівське" залишено без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що укладені у 2007 році договори оренди спірних земельних ділянок припинили свою дію, а тому не було підстав для визнання їх поновленими.
Посилання СТОВ "Привітівське" на те, що відмова позивачів від поновлення договорів оренди землі висловлена раніше, ніж ними отримані листи-повідомлення та додаткові угоди, а тому така заява не може бути відповіддю на пропозицію орендаря в контексті вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", є помилковими, оскільки у випадку, коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право припиняється, а отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2020 року СТОВ "Привітівське" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Також просить задовольнити клопотання та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Касаційна скарга мотивована тим, що СТОВ "Привітівське" виконало вимоги, встановлені частинами другою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак позивачами порушено вимоги, передбачені частиною п`ятою статті 33 вказаного закону, а саме не повідомили у місячний строк орендаря про прийняте рішення щодо листів-повідомлень про поновлення договорів оренди та проектів додаткових угод, що є недобросовісною поведінкою. Судами попередніх інстанцій не надано юридичної оцінки порушенню орендодавцями вимог частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також не враховано, що після закінчення строку договорів оренди земельні ділянки позивачів фактично знаходяться у розпорядженні СТОВ "Привітівське" і протягом місяця після закінчення строку договорів оренди та продовження користування орендарем земельними ділянками від орендодавців не надходило жодних листів-повідомлень про заперечення у поновлені договорів оренди. Вважає, що конклюдентні дії СТОВ "Привітівське", а саме продовження користування земельними ділянками після закінчення строку дії договорів оренди та виплата орендної плати за 2018 рік, свідчать про правомірну реалізацію орендарем права на поновлення договорів оренди.
За таких фактичних обставин, за правилами, передбаченими частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", та умовами підпункту 1.3.1 договорів оренди, СТОВ "Привітівське" вважає наявними підстави для задоволення його зустрічного позову та визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Зазначає, що обраний ним спосіб захисту за зустрічним позовом узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 905/174/18.
Серед іншого, касаційна скарга містить посилання на те, що заяви позивачів про небажання продовжувати договори оренди на новий строк не створюють будь-яких прав та обов`язків для сторін договорів у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі". Подання такої заяви не передбачено умовами договору; заяву подано орендарем поза межами термінів, встановлених частинами п`ятою та шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі". Вказане повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-70цс15 та інш. Крім того, такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 547/1432/15-ц (провадження № 61-3972св18) та від 23 травня 2018 року у справі № 547/89/16-ц (провадження № 61-5911св18).
СТОВ "Привітівське" в касаційній скарзі також зазначає, що позивачами обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договорів оренди припиненими, позивачі прагнуть в судовому порядку повернути право розпорядження земельними ділянками, проте в даному випадку належним способом захисту є зобов`язання орендаря повернути земельні ділянки орендодавцям.
Крім того, касаційна скарга містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відзив до суду касаційної інстанції не поданий
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 282/766/19 з Любарського районного суду Житомирської області.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7942 га, кадастровий номер №1823186000:02:000:0157, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №142203 від 15 квітня 2003 року.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №048971 від 28 грудня 2002 року, власником земельної ділянки площею 2,1636 га, кадастровий номер №1823186000:01:000:0003, була ОСОБА_6, спадкоємицею якої відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 березня 2019 року, виданого державним нотаріусом Бердичівської нотаріальної контори, є її дочка ОСОБА_2
ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_8 ", євласником земельної ділянки площею 1,5381 га, кадастровий номер №1823186000:02:000:0162, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №048645 від 28 грудня 2002 року.
ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,6329 га, кадастровий номер №1823186000:02:000:0161, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №048946 від 28 грудня 2002 року.
01 листопада 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та СТОВ "Привітівське" укладені договори оренди вказаних вище земельних ділянок, реєстрація яких була здійснена відділом Головного управління Держгеокадастру у Любарському районі Житомирській області 13 та 23 листопада 2007 року.
Пунктом 1.3.1 договорів оренди передбачено, що ці договори укладено строком на 10 років та вони набирають чинності з моменту їх державної реєстрації. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендодавець повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії даного договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію. Якщо такого повідомлення орендар не отримав, то строк дії договору пролонгується на той же самий строк і на тих же умовах.
Письмовими заявами від 06 липня 2017 року ОСОБА_1 та від 31 липня 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомили СТОВ "Привітівське" про небажання укладати нові договори, оскільки мають намір обробляти земельну ділянку самостійно.
17 січня 2018 року СТОВ "Привітівське" отримало додаткові угоди про припинення дії договорів оренди земельних ділянок від 01 листопада 2017 року, підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім того, 03 та 12 квітня 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надіслали на адресу СТОВ "Привітівське" примірники підписаних ними актів прийому-передачі вказаних земельних ділянок.
Згідно з довідок від 09 квітня, 02 та 10 травня 2019 року, виданих старостою с. Привітів, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 самостійно обробляють свої земельні ділянки та сплатили в 2018 році земельний податок з фізичних осіб в сумі по 702,06 грн за кожну земельну ділянку.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 листопада 2017 року та 08 листопада 2017 року державний реєстратор Неліпа В. В. зареєстрував право оренди спірних земельних ділянок строком на 10 років з правом пролонгації за СТОВ "Привітівське".
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Статтею 79 вказаного Кодексу визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно пункту "г" частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України).
Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі статтею 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.