ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 1140/2698/18
провадження № К/9901/10662/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради, третя особа - Фермерське господарство "Сонях", про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Черниш О.А. від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Малиш Н.І., Білак С.В., Шальєвої В.А. від 11 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великосеверинівської сільської ради, третя особа - Фермерське господарство "Сонях", про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 18 липня 2018 року № 510 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 ";
- зобов`язати Великосеверинівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель Фермерського господарства "Сонях" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території відповідної ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як член Фермерського господарства "Сонях" не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення фермерського господарства земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2 . Також, судами зазначено, що позивач може звернутися до відповідача у порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, із заявою про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором оренди землі від 13 січня 2014 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_2, останній надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га ріллі із земель запасу, що перебувають у державній власності, на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 7 років. Право оренди ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 26 жовтня 2017 року.
6. ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Сонях", яке з 7 квітня 2017 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього Фермерського господарства є ОСОБА_2 .
7. ОСОБА_1 30 травня 2018 року звернувся до голови Великосеверинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель Фермерського господарства "Сонях" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Вказана заява з додатками 30 травня 2018 року зареєстрована Великосеверинівською сільською радою за № 301/05-30.
8. Рішенням Великосеверинівської сільської ради від 18 липня 2018 року № 510 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 " позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, невірно вказане у заяві територіальне розташування земельної ділянки, наявність орендних відносин згідно діючого договору оренди землі від 13 січня 2014 року та відсутність доказів щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель фермерського господарства.
9. Вважаючи рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що статтею 118 Земельного кодексу України передбачено виключні підстави для органів місцевого самоврядування для винесення рішення про мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою, тому відповідач як орган місцевого самоврядування зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту, відповідач зазначив ті підстави відмови, які не містяться в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, що є виключними та єдиними підставами відмови.
12. Таким чином, виносячи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити рішення відповідача на законність та встановити, чи прийнято воно відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України. Суд повинен був встановити лише одну обставину, а саме: чи підстава відмови в рішенні відповідача відповідає виключним підставам відмови, що зазначені в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.
13. На думку позивача, суд взагалі не досліджував ці обставини, а вирішував ті питання та застосовував ті норми права, які можуть бути застосовані при розгляді справи щодо того чи відповідає виготовлений проект землеустрою нормам чинного законодавства.
14. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року Великосеверинівською сільською радою та Фермерським господарством "Сонях" не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
16. Згідно зі частиною першою статті 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
17. Статтею 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
18. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
19. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
20. Частинами четверто, п`ятою 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
21. Відповідно до частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
22. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.