ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 440/630/20
адміністративне провадження № К/9901/21486/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/630/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіальне управління юстиції у Полтавській області про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні
за касаційною скаргою Головного територіальне управління юстиції у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, ухвалене суддею Удовіченком С.О.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Жигилія С.П., Русанової В.Б.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач, ГТУЮ в Полтавській області), в якому просила:
1.1. стягнути з ГТУЮ у Полтавській області вихідну допомогу у розмірі 12399,60 грн, не виплачену при звільненні;
1.2. стягнути з ГТУЮ у Полтавській області відшкодування за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем протиправно не здійснено виплату вихідної допомоги при звільненні гарантовану статтею 44 Кодексу законів про працю України, в розмірі не менше середнього місячного заробітку, а також права на отримання середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, гарантованого статтею 117 зазначеного Кодексу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
3.1. Стягнуто з ГТУЮ у Полтавській області в особі комісії з припинення на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 12 399,60 грн.
3.2. Стягнути з ГТУЮ у Полтавській області в особі комісії з припинення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 57 038,16 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи наказ від 23 грудня 2019 року №1785/к "Про звільнення працівників" в частині звільнення з посади ОСОБА_1, відповідач вказав також на пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України, а відтак, ОСОБА_1 має законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
4.1. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій вважають обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо порушення її права на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та стягнення на її користь вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, що становить 12 399,60 грн.
4.2. З посиланням на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Враховуючи, що відповідачем допущено затримку виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 57038,16 грн підлягають задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 25 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГТУЮ у Полтавській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування положень статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII відносно виплати вихідної допомоги у разі звільнення державного службовця.
6.1. Скаржник зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдності правозастосовчої практики, оскільки у практиці Другого апеляційного адміністративного суду сформовані два протилежні (відмінні одне від одного) підходи щодо правильності застосування статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII відносно виплати вихідної допомоги у разі звільнення державного службовця, зокрема у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 440/2117/20 та у цій справі. Отже, беручи до уваги те, що тепер у практиці Другого апеляційного адміністративного суду сформовані два протилежні (відмінні одне від одного) підходи щодо правильності застосування статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII в межах аналогічних спірних правовідносин, тому подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
6.2. Скаржник вказує на те, що у зв`язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ (набрав чинності 25 вересня 2019 року) до статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII, вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення виключно з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII. При цьому, у разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати. Крім того, скаржник вважає, що оскільки в Законі України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII відсутнє посилання на те, що правовідносини з приводу припинення державної служби врегульовані також законодавством про працю, то в даному випадку мають застосовуватись норми виключно Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII.
7. 25 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Калашнікова О.В., Соколов В.М.
8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року № 2462/0/78-20 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 14 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
11. 26 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивачка посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що ГТУЮ у Полтавській області перебуває в стані припинення у зв`язку з ліквідацією. Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується, а правники звільняються. На даний час ГТУЮ у Полтавській області продовжує виконання своїх функціональних обов`язків в структурі установ юстиції. Більшість працівників переведено в оновлену установу, тобто фактично відбувалася реорганізація установи.
11.1. Крім того, Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" внесено зміни до частини 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII, відповідно до яких у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. На дату звільнення з ГТУЮ у Полтавській області порядок виплати грошової допомоги при звільненні не був врегульований положеннями спеціального законодавства. На даний час в Закон України "Про Державний бюджет" внесено зміни щодо виплати такої допомоги.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. ОСОБА_1 21 липня 2015 року призначена на посаду провідного спеціаліста Полтавського районного управління юстиції.
13. Наказом ГТУЮ у Полтавській області від 23 грудня 2019 року № 1785/к, у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", пункту 1 статті 40 КЗпП України, пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу банкрутства ГТУЮ у Полтавській області 26 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією, з припиненням державної служби.
14. При цьому, ГТУЮ у Полтавській області не виплачена ОСОБА_1 вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку, як це видно з довідки від 27 грудня 2019 року № 08-29/8221.
15. Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, позивач звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Нормативне регулювання
16. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
17. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
18. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).
19. За приписами статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
20. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
21. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
22. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
23. Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
24. Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.
25. Частиною четвертою статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.
26. Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.