У Х В А Л А
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/1570/20
Провадження № 12-90гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І.В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 914/1570/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош" (Robert Bosch Gesellschaft mit beschrankter Haftung, далі - ТОВ "Роберт Бош") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНЛАЙС" (далі - ТОВ "ЛЕНЛАЙС") про захист прав інтелектуальної власності за касаційною скаргою ТОВ "Роберт Бош" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року, ухваленої за результатами розгляду заяви ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2020 року ТОВ "Роберт Бош" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ "ЛЕНЛАЙС" про захист прав інтелектуальної власності. Позивач просив заборонити ТОВ "ЛЕНЛАЙС" використовувати знак для товарів і послуг " BOSCH " за свідоцтвом України № 1544 на знак для товарів і послуг " BOSCH " та заборонити ТОВ "ЛЕНЛАЙС" імпорт та продаж товарів із нанесеним знаком для товарів і послуг "BOSCH", вказаних у митних деклараціях тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/038936 від 11 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040590 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/041786 від 22 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/042619 від 24 червня 2020 року.
Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив зупинити митне оформлення товарів та заборонити Галицькій митниці Держмитслужби здійснювати митне оформлення товарів, що містять об`єкт інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг "BOSCH", отримувачем яких є ТОВ "ЛЕНЛАЙС", та вказаних у вищезазначених митних деклараціях. Заяву мотивовано тим, що виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову є можливим виключно за умови зупинення митного оформлення товару на строк розгляду даної справи, в іншому випадку відповідач завершить митне оформлення товару і останній буде випущений у вільний обіг. Заявник наголошував, що товар, з огляду на його кількість, ввозиться з метою перепродажу, тому є достатні підстави вважати, що товар буде перепроданий, і це унеможливить виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 2 липня 2020 року задоволено заяву ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову та вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Галицькій митниці Держмитслужби здійснювати митне оформлення товарів, що містять об`єкт інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг "BOSCH", отримувачем яких є ТОВ "ЛЕНЛАЙС", та вказаних у митних деклараціях тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/038936 від 11 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040590 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/041786 від 22 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/042619 від 24 червня 2020 року, до набрання рішенням у справі законної сили.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 липня 2020 року скасовано; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову у справі № 914/1570/20.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що господарський суд, здійснивши забезпечення позову, фактично унеможливив імпорт товару та його вільний оббіг на території України, крім того, вказані дії є тотожними задоволенню вимог позову, тобто, його вирішенню по суті.
У листопаді 2020 року ТОВ "Роберт Бош" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 липня 2020 року про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказав, зокрема, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 137, 140 та частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вийшов за межі апеляційного перегляду, надаючи оцінку фактам, які можуть оцінюватися виключно під час розгляду справи по суті, разом з тим, розгляд справи по суті ще не відбувся. Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що забезпечення позову безпосередньо пов`язане із позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позову ускладнить поновлення прав заявника.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Роберт Бош" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 15 грудня 2020 року справу № 914/1570/20 разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні Великої Палати Верховного Суду зі справи № 753/22860/17, щодо неможливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.
На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду правова позиція у вказаній справі щодо обмеження права на касаційне оскарження рішень про забезпечення позову, зосереджуючись виключно на його юридичному змісті (а саме неможливості касаційного оскарження судового рішення суду першої або апеляційної інстанції, яким, фактично, відмовлено у забезпеченні позову), у даному випадку, може розглядатись як обмеження права позивача на перегляд такого рішення. Вказане зумовлює виникнення ситуації, за якої відповідач має перевагу щодо здійснення судового контролю стосовно рішення про забезпечення позову, в той час як особа, за заявою якої було вжито забезпечувальні заходи місцевим судом та у подальшому скасовано їх апеляційною інстанцією, або безпосередньо судом апеляційної інстанції прийнято ухвалу про відмову у забезпеченні позову, такої можливості позбавляється, незважаючи на пряму вказівку чинного процесуального законодавства (пункти 3, 4 частини першої статті 255, пункти 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України).
Також, обґрунтовуючи необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що наведений Великою Палатою Верховного Суду у цій справі критерій для визначення можливості чи неможливості касаційного оскарження з огляду на застосовану конструкцію формулювання та його процесуальний характер є абсолютним та має застосуватися у всіх випадках, не враховуючи наявності чи відсутності інших критеріїв, згідно з якими визначається подібність правовідносин.
Предметом касаційного оскарження у справі № 914/1570/20 є постанова апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви. Водночас позов у цій справі спрямований на захист прав інтелектуальної власності.
За змістом приписів статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів. Згідно з приписами статті 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.