Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 357/10425/18
провадження № 61-11922св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі - КЕВ, Відділ) звернувся до суду з позовом, у якому просив виселити відповідачів з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову посилався на те, що на балансі КЕВ перебуває гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі спеціального ордера на житлове приміщення у гуртожитку від 07 квітня 2014 року № НОМЕР_2 ОСОБА_1 надано право на вселення до кімнати № НОМЕР_1 цього гуртожитку разом з дочкою ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини А2167 від 13 березня 2018 року № 58 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 звільнено наказом командира ВЧ А2167 (по особовому складу) від 13 березня 2018 року № 49-РС з військової служби в запас через службову невідповідність та виключено її із списків особового складу ВЧ А2167.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі заперечень на позов не надали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що ОСОБА_1 з 17 серпня 2018 року на підставі наказу від 16 серпня 2018 року № 117 працює в Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" (НВМКЦ "ГВКГ") на посаді молодшої медичної сестри хірургічного відділення клініки (амбулаторної допомоги), тому відсутні підстави для виселення відповідачів.
ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 вселилася до кімнати АДРЕСА_1, на законних підставах, тривалий час користувалася цим житлом, перебуває на квартирному обліку та станом на час вселення була військовослужбовцем, яка проходила службу у Збройних Силах України, тому право користування відповідачів зазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії, передбачені пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). При цьому виселення відповідачів із спірної житлової кімнати є невиправданим втручанням у їх право на повагу до житла.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2019 року, КЕВ просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди неналежним чином застосували норми матеріального права, не врахували, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби, і гуртожиток, у якому на цей час проживають відповідачі, є житловим фондом позивача та не має стосунку до НВМКЦ "ГВКГ".
Крім того, відповідач ОСОБА_1 має вислугу менше ніж 10 років, а тому підлягала виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на балансі КЕВ перебуває гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі спеціального ордера на житлове приміщення в гуртожитку від 07 квітня 2014 року № НОМЕР_2 ОСОБА_1 надано право на вселення разом з дочкою ОСОБА_2 до кімнати АДРЕСА_2 .
Згідно з наказом командира ВЧ А2167 від 13 березня 2018 року № 58 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас через службову невідповідність, виключено із списків особового складу ВЧ А2167 (а. с. 9).
Відповідно до довідки від 23 січня 2014 року № 20 відділу обліку та розподілу житла Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у міськвиконкомі з 13 листопада 2007 року.
З 17 серпня 2018 року на підставі наказу від 16 серпня 2018 року № 117 ОСОБА_1 працює в НВМКЦ "ГВКГ".
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Конституція України в частині третій статті 47 проголошує, зокрема, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
У пункті 5.2 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (далі - Інструкція), визначено, що жила площа в гуртожитках надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті рішенням КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини.
Згідно з пунктом 5.10 Інструкції особа, яка звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років у календарному обчисленні, підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством. У разі якщо особа, звільнена з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні. Працівник, який звільнений з роботи і має стаж роботи менше ніж 10 років, підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім`ї, які з ним проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, які самоправно зайняли жилу площу, і колишні члени сім`ї військовослужбовця чи працівника, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.