Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 420/1039/18
провадження № 61-4472св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області, Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 листопада 2018 року у складі судді Проньки В. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Єрмакова Ю. В., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина виді права на земельну частку (пай), розміром 6, 10 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева (далі - КСП ім. Куйбишева, колгосп ім. Куйбишева) у смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області.
За життя спадкодавцем складено заповіт від 18 жовтня 1994 року, за яким все своє майно остання заповіла позивачу. Інших спадкоємців за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_2 немає. Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем.
07 березня 2018 року виконуючим обов`язки державного нотаріуса Білокуракинської державної нотаріальної контори Ченакал О. Є. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно. Відповідно до довідки Відділу у Новопсковському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області спадкодавець внесена в списки, що додані до державного акта на право колективної власності на землю по КСП ім. Куйбишева під № 432. Позивач посилається на те, що спадкодавець, будучи членом колгоспу ім. Куйбишева на день видачі Державного акта на право колективної власності на землю та будучи включеною до списку, доданого до цього державного акта, набула право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, тобто з 31 жовтня 1995 року.
Стислий виклад заперечень відповідача
Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області позов визнала.
Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні через його необґрунтованість.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю
Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивачем не доведено належними доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - членство спадкодавця ОСОБА_2 у КСП ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області на момент видачі державного акта на право колективної власності на землю. Сам факт перебування особи у трудових відносинах з колгоспом до отримання ним державного акта на право колективної власності на землю, не є підставою для отримання земельної частки у колишньому колгоспі, оскільки відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени КСП, у тому числі пенсіонери, які працювали раніше у ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Зборами уповноважених колгоспників КСП ім. Куйбишева від 12 липня 1997 року матір позивача виключена з списків технічної документації з видачі сертифікатів на право на земельний пай, як помилково внесених осіб, які не є членами колгоспу, що підтверджується випискою з протоколу від 12 липня 1997 року № 3 зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Куйбишева. Розпорядженням Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області від 22 лютого 2000 року № 58 "Про уточнення списків членів КСП ім. Куйбишева, які мають право на земельну частку (пай)" із списків на паювання земель колективної власності колгоспу ім. Куйбишева виключено 26 чоловік, у тому числі матір позивача ОСОБА_2 . Факт перебування ОСОБА_2 у списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю у КСП ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, без доведення факту її членства в цьому підприємстві іншими доказами, не може бути достатнім доказом набуття нею права на земельну частку (пай) у КСП ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями, у березні 2019 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 листопада 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що факт членства спадкодавця ОСОБА_4 у КСП ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області на момент видачі державного акта на право колективної власності на землю є доведеним; за життя спадкодавець набула право на земельну частку (пай), оскільки внесена в додаток № 1 до державного акта на право колективної власності на землю від 31 жовтня 1995 року, серії 310000006, а також до списку власників майнових паїв колгоспу. Зазначені обставини підтверджуються довідкою, виданою Білокуракинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області від 22 листопада 2018 року під № 1606/021-08, відповідно до якої згідно з архівною пенсійною справою ОСОБА_2 з квітня 1969 року їй було призначено пенсію за віком. Згідно з довідкою, виданою 04 липня 1969 року сільськогосподарською артіллю ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_2 з квітня 1969 року була членом колгоспу ім. Куйбишева. Апеляційний суд не надав належної оцінки зазначеним доказам, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відмову у позові.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданих відзивах Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області та Головне управління Держгеокадастру у Луганській області просили касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ).
31 жовтня 1995 року Білолуцькою селищною Радою народних депутатів Новопсковського району Луганської області колгоспу ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області виданий державний акт на право колективної власності на землю, серії ЛГ № 310000006, відповідно до якого колгоспу ім. Куйбишева передано у колективну власність землю, площею 3 208, 8 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Білолуцької селищної Ради народних депутатів.
Відповідно до додатку № 1 до державного акта на право колективної власності на землю від 31 жовтня 1995 року, серії ЛГ № 310000006, мати позивача була включена до списків членів колгоспу ім. Куйбишева смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області під № 432.