Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 201/9852/17
провадження № 61-15550св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") (в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк"), третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про скасування та вилучення обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1, виданого 28 жовтня 2016 року, вона є власником автомобіля ВАЗ 217030, № кузову НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який придбаний нею на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2016 року, оформленого у ТСЦ 1242 МВС України в Дніпропетровській області.
У червні 2017 року їй стало відомо, що на належний їй транспортний засіб зареєстроване обтяження у вигляді заборони відчуження на підставі договору застави від 22 лютого 2008 року № 815/1а, а саме: обтяження накладено на автомобіль ВАЗ 217030-110-01, № кузову НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4, обтяжувач - філія Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк". Позивач вважає, що вона є добросовісним набувачем автомобіля ВАЗ 217030, № кузову НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, а наявність зареєстрованого обтяження позбавляє її права вільно користуватися та розпорядитися своєю власністю. Для врегулювання ситуації, що склалася, ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до відповідача, в якій просила усунути порушення її права та вжити відповідні заходи для виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження належного їй автомобіля, проте на час звернення з позовом до суду порушення відповідачем не усунуто.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано та вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження зареєстроване 07 липня 2014 року за № 14437966 у вигляді заборони відчуження легкового автомобіля ВАЗ 217030-110-01, номер кузову НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" (в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк") на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на час відчуження автомобіля боржником ОСОБА_3 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не містилися відомості про обтяження цього автомобіля, нові власники транспортного засобу і в наступному позивач ОСОБА_2, яка придбала його за оплатним договором, можуть вважатися добросовісними набувачами відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційна скарга ПАТ "Ощадбанк" задоволена, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року - скасовано.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що судом першої інстанції не враховано положення статті 17 Закону України "Про заставу", яка регламентує, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, а відповідач як заставодержатель не надавав згоду на відчуження заставного майна. Враховуючи те, що обтяження заставою транспортного засобу виникло з моменту укладення договору застави, тобто з 22 лютого 2008 року, тому заставний автомобіль відчужувався і придбавався в період дії зареєстрованого обтяження, що свідчить про те, що позивач не є добросовісним набувачем транспортного засобу, при тому, що кредитне зобов`язання на даний час ОСОБА_3 перед кредитором (банком) не погашено.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що:
- на момент переходу права власності на спірний автомобіль до ОСОБА_4 (станом на 25 лютого 2014 року) було відсутнє зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на автомобіль. Обтяження зареєстровано відповідачем тільки 07 липня 2014 року за № 14437966, що підтверджується витягом від 03 червня 2017 року № 52458238 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. При цьому обтяження зареєстровано у вигляді заборони відчуження на підставі договору застави 815/1а від 22 лютого 2008 року на автомобіль легковий ВАЗ 217030-110-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, тобто на автомобіль, який вже був відчужений та якому був присвоєний новий державний реєстраційний номер НОМЕР_5, оформлений на ім`я нового власника - ОСОБА_4 ;
- як до нового власника ( ОСОБА_4 ), так і наступних власників спірного автомобіля ( ОСОБА_5, ОСОБА_2 ), не перейшли права та обов`язки позичальника ОСОБА_3 за його кредитними зобов`язаннями перед ПАТ "Ощадбанк". Відповідно до статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позивач є добросовісним набувачем та законним власником транспортного засобу, і не має ніяких зобов`язань перед ПАТ "Ощадбанк";
- між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу автомобіля легкового ВАЗ 217030-110-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, тобто на автомобіль, на який було відсутнє зареєстроване обтяження;
- апеляційний суд не звернув уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник у зобов`язанні - ОСОБА_3 - помер, а кредитор у зобов`язанні не пред`являв вимог до спадкоємців у встановлений статтею 1281 ЦК України шестимісячний строк;
- всупереч частині третій статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційний суд задовольнив клопотання відповідача та витребував із сервісного центру додаткові відомості, але в суді першої інстанції відповідач таке клопотання не заявляв та не був позбавлений можливості долучити до справи будь-які докази чи заявити клопотання про їх витребування.
У вересні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив Акціонерного товариства "Ощадбанк", що є правонаступником ПАТ "Ощадбанк", на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якій відповідач, посилаючись на безпідставність касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у справі, витребувано матеріали справи № 201/9852/17 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2019 року матеріали справи № 201/9852/17 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2020 року № 2792/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2020 року № 4 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2, поданої у серпні 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 лютого 2008 року між Відкритим товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк") в особі філії Правобережне відділення № 6719 "Ощадбанк") та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 815/1 про надання кредиту у розмірі 70 223,60 грн, зі сплатою 17,0 % річних та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 21 лютого 2013 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Ощадбанк" (в особі філії Правобережне відділення № 6719 ВАТ "Ощадбанк") укладено договір застави № 815/1а, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. та зареєстровано у реєстрі за № 229.
Згідно з пунктом 1.2 договору застави майна предметом застави за цим договором є майно, а саме: транспортний засіб (автомобіль) марки ВАЗ 21730-110-01, чорного кольору, 2008 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7, VIN XTA НОМЕР_8, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
31 січня 2014 року автомобіль ВАЗ 217030-110-01, колір чорний, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_9, знятий з обліку, реалізований власником ОСОБА_3 та 25 лютого 2014 року поставлений на облік вже новим власником - ОСОБА_4 . Після перереєстрації транспортного засобу останньому виданий новий державний реєстраційний номер НОМЕР_10 .