Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 334/5127/15
провадження № 61-9201св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Запорізька міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради, ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним рішення Запорізької міської ради від 24 листопада 2004 року № 15 в частині затвердження рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року № 373/39 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 та рішення Запорізької міської ради від 01 серпня 2005 року № 373/173 про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року № 373/39, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 вересня 2005 року серії ЗП № 150211, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,05928 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обгрунтований тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 1981 року їй на праві власності належить 21/50 частина будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці площею 785 кв. м.
Співвласником іншої частини будинку є відповідач ОСОБА_2
10 січня 2001 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі № 2-1966/2001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено позов ОСОБА_3 та визначено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 за варіантом № 1 висновку технічної експертизи від 04 листопада 1998 року, за яким у користування ОСОБА_3 виділена земельна ділянка S-1 площею 591 кв. м, а ОСОБА_1 - земельна ділянка S-2 площею 204 кв. м, земельну ділянку S-3 площею 1,5 кв. м залишено у спільному користуванні. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення набрало чинності 06 березня 2001 року.
На підставі рішення суду державний виконавець провів розмежування земельних ділянок, і позивач встановила паркан відповідно до меж, визначених судом.
Після смерті ОСОБА_3 у травні 2004 року її частку у праві власності на будинок успадкувала ОСОБА_2 . Проте відповідач ОСОБА_2 порушила порядок користування земельною ділянкою, визначений рішенням суду, пересунула паркан, засипала належну позивачу територію будівельним сміттям та веде будівельні роботи на території позивача. Позивач посилається на те, що позбавлена можливості користуватись виділеною їй часткою земельної ділянки.
Із цього приводу позивач зверталась до Ленінського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, Ленінської районної державної адміністрації.
06 квітня 2015 року позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення завданої шкоди.
Під час судового розгляду з документів, наданих ОСОБА_2, та відповідно до її пояснень позивачу стало відомо, що відповідач ще у 2005 році приватизувала частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 з порушенням її прав як землекористувача.
Оскільки позивач також займалась оформленням документів щодо приватизації своєї частини земельної ділянки, у червні 2015 року вона отримала відповідь з Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, яким також підтверджується порушення її прав та порядок приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 .
У листі Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 22 травня 2015 року № 1538/02-03 зазначено таке: "Розглянувши технічну документацію із: землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 та проаналізувавши надані матеріали, повідомляє наступне:
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2001 року справа № 2-1966/2001 визначений порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1, згідно з яким вирішено передати ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0204 га.
Згідно розробленої технічної документації передбачено передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0208 га, що суперечить рішенню Ленінського районного суду.
Враховуючи вищенаведене, площа земельної ділянки, яка передбачена до передачі у власність ОСОБА_1 повинна відповідати рішенню суду. В іншому випадку, пропонуємо узгодити із співвласницею жилого будинку ОСОБА_2 схему розподілу земельної ділянки на АДРЕСА_1 згіднозі статтею 88 Земельного кодексу України".
Отже, спір виник у зв`язку з тим, що у 2004-2005 роках проводилась приватизація частини земельної ділянки ОСОБА_2 з численними порушеннями та недотриманням рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2001 року.
Рішенням Запорізької міської ради від 24листопада 2004 року № 15 затверджено рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року№ 373/39 про передання ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0592 га згідно з її часткою 3/4 в домоволодінні для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2001 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,0591 га, а не 0,0592 га.
01 серпня 2005 рокурішенням Запорізької міської ради № 37/173 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року № 373/39, яким було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,05928, що становить 74 % площі 0,0801 га на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в межах згідно з порядком користування, визначеним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10січня 2001 року у справі № 2-1966/2001, в тому числі: площею 0, 00008 га - спільно із ОСОБА_1 .
Це також не відповідає рішенню Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2001 року.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не погоджувала з нею схеми розподілу земельної ділянки на АДРЕСА_1 згідно зі статтею 88 ЗК України, з урахуванням змін у розмірах земельної ділянки.
Позивач вважає, що внаслідок порушень ОСОБА_2 порядку приватизації частини земельної ділянки на АДРЕСА_1, порушено її права як землекористувача, оскільки порушені межі та порядок користування, визначені рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2001 року, а також її право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки, яка є в її користуванні, що підтверджується листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 22травня 2015 року № 1538/02-03.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2018 року, з урахуванням ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2018 року про виправлення описок, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним рішення Запорізької міської ради від 24 листопада 2004 року № 15 в частині затвердження рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року № 373/39 про передання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 та рішення Запорізької міської ради від 01 серпня 2015 року № 37/173 про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23вересня 2004 року № 373/39.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 вересня 2005 року серії ЗП № 150211, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,05928 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що, оформляючи необхідні для приватизації документи, відповідач не зверталась до позивача за отриманням погодження меж земельних ділянок, що підтверджує відсутність підпису позивача на проєктно-технічній документації, на підставі якої відповідачу було видано державний акт про право власності на земельну ділянку.
Рішення Запорізької міської ради від 24 листопада 2004 року № 15 в частині затвердження рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року № 373/39 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 та рішення Запорізької міської ради від 01 серпня 2015 року № 37/173 про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2004 року № 373/39 і державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 вересня 2005 року серії ЗП № 150211 порушують права позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про залишення позову без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи немає доказів того, що право ОСОБА_1 порушено, зокрема факту порушення меж земельної ділянки саме внаслідок того, що земельна ділянка, яка виділена ОСОБА_2, збільшилась за рахунок землі, яка знаходиться у їх спільному користуванні.
Належними доказами не підтверджено, що відповідач порушила порядок користування земельною ділянкою, визначений рішенням суду, пересунула паркан, засипала належну позивачу територію будівельним сміттям та веде будівельні роботи на території позивача, оскільки судового рішення з цього приводу немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що рішенням Запорізької міської ради порушено рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2001 року у справі № 2-1966/2001, яким визначено порядок користування земельною ділянкою, що підтверджується, зокрема, технічною документацією та копією висновку будівельно-технічної експертизи від 22 січня 2016 року № 2162 з матеріалів справи № 2/334/1557/2015 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданої шкоди. Суд апеляційної інстанції не мотивував, чому відхилив цей доказ, та не зазначив, чи оцінював його.
Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину першу статті 88 та статтю 198 ЗК України.
Суд у резолютивній частині постанови не зазначив, в якій частині він задовольнив апеляційну скаргу, а в якій не задовольнив.
Аргументи інших учасників справи
У відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначала, що позивач оспорює оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі.
Суд звертав увагу позивача, що зовнішні межі земельної ділянки встановлено за рахунок земель, що належать Запорізькій міській раді, частина земельної ділянки, яку отримала ОСОБА_2 шляхом приватизації, належить до земель Запорізької міської ради. Тому прав ОСОБА_1 як землекористувача не могло бути порушено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 1981 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 21/50 частина будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 785 кв. м. Зазначену ділянку на сьогодні позивач не приватизувала.