Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 662/826/19
провадження № 61-20147св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Новотроїцька державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Тимченко О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 27 січня 2015 року
за № 70.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
Відповідач на підставі рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 17 квітня 2013 року у справі № 662/511/13-ц, яким встановлено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач зазначила, що є інвалідом І групи, батько залишив їх сім`ю, коли позивач була малолітньою. Стосунки з батьком позивач не підтримувала, а коли намагалася розшукати батька, позивач отримала недостовірну інформацію про його місце проживання.
Відповідач не повідомляла як про смерть батька, так і про прийняття нею спадщини після його смерті.
Звернувшись до Новотроїцької державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після смерті батька, позивач дізналася, що спадщину прийняла відповідач як спадкоємець четвертої черги.
На переконання позивача, вона є спадкоємцем першої черги та має право на спадщину після смерті батька, а тому відповідач не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 27 січня 2015 року на ім`я ОСОБА_2, за реєстраційним номером 70.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що позивач є спадкоємцем першої черги, тому її право на спадкування передує праву на спадкування відповідача.
Апеляційний суд врахував, що позивач у судовому порядку поновила своє право на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, і таку заяву нею подано до нотаріуса, отже право на спадкування після смерті батька виникло у день відкриття спадщини, яка належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що відповідач може мати право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередніх черг.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами не враховано, що відповідач прийняла спадщину у день смерті ОСОБА_3, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, натомість позивач прийняла спадщину у 2019 році, тобто через сім років.
На переконання заявника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на час здійснення права на спадкування ОСОБА_2 протиправних дій не вчиняла, які могли б обмежити право спадкування ОСОБА_1 .
Заявник вважає, що судами неправильно застосовано правила
статей 1268, 1301 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення залишити без змін. Вважала, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 27 серпня 2012 року заведена спадкова справа.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 17 квітня 2013 року у справі № 662/511/13-ц встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 2002 року до 18 березня 2012 року.