Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 316/858/18-ц
провадження № 61-13475св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради Запорізької області, приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Кардаш Яна Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року у складі судді Бульби О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради Запорізької області (далі - КП "Підприємство комунальної власності"), про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 07 листопада 2016 року він отримав право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На час оформлення правочину, в квартирі зареєстровані власник квартири - ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 . Під час оформлення договору купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2016 року, відповідачі просили надати час для придбання іншого житла та виселення, згідно з умовами договору купівлі-продажу відповідачі зобов`язались звільнити та передати відчужувану квартиру, а також знятися з реєстраційного обліку до 07 січня 2017 року. Між сторонами також укладений договір найму житлового приміщення строком до 01 листопада 2017 року. Станом на день звернення до суду із цим позовом, відповідачі самостійно не знялися з реєстраційного обліку, продовжують проживати у належній йому квартирі, чим перешкоджають йому вільно на свій розсуд, користуватися і розпоряджатися належним йому майном - вказаною квартирою.
Посилаючись на викладене, позивач просив усунути йому перешкоди у реалізації права володіння, користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, а саме: однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселити відповідачів із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь судові витрати у сумі 704,80 грн.
Заперечуючи проти первісного позову, у серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Кардаш Я. О., про визнання угоди недійсною.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу. На час оформлення правочину в квартирі була зареєстрована вона та її син ОСОБА_3 . Під час оформлення договору купівлі-продажу квартири від її імені діяв представник ОСОБА_4 . Вважає, що договір купівлі-продажу квартири укладений під впливом обману з боку відповідачів та третьої особи. Під час укладання договору вона перебувала в хворобливому та безпорадному стані, вона не уповноважувала ОСОБА_4 на продаж квартири, а грошові кошти не отримувала.
Посилаючись на викладене, позивач за зустрічним позовом просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 07 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який діяв в її інтересах, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О., зареєстрований у реєстрі за № 923, розташованої на АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на її користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права володіння, користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, а саме однокімнатною квартирою АДРЕСА_2, шляхом визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі за первісним позовом втратили право на зазначену квартиру, ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження наявності умислу в діях ОСОБА_4, ОСОБА_1, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. на введення ОСОБА_2 в оману при вчиненні договору купівлі-продажу квартири. Довіреність оформлена 02 листопада 2016 року, а договір купівлі-продажу квартири укладено 07 листопада 2016 року, доказів, що за цей час ОСОБА_2 не мала можливості впевнитися та перевірити, який саме документ нею підписано та не мала можливості, у разі незгоди, скасувати видану нею довіреність, або можливості оскаржити нотаріальну дію або нотаріальний акт, суду також не надано.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що згідно зі змістом довіреності від 02 листопада 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Кардаш Я. О., ОСОБА_2 перебувала у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміла значення своїх дій, діяла добровільно, без погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального, дієздатності не позбавлена та в дієздатності не обмежена, під опікою, піклуванням не перебувала, володіла українською мовою в обсязі, достатньому для розуміння тексту цієї довіреності, значення, умови довіреності та правові наслідки їй були зрозумілі, відповідали її дійсним намірам та волевиявленню.ОСОБА_2 не надано доказів оскарження нею дій нотаріуса, звернення до суду з позовними вимогами про визнання вказаної довіреності недійсною. Долучені до зустрічної позовної заяви виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та консультативні висновки спеціаліста не містять дані щодо потреби ОСОБА_2 у сторонньому догляді та перебуванні її у такому стані, що виключало можливість розуміти наслідки своїх дій. Твердження апеляційної скарги про неврахування судом тих обставин, що спірний договір купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2016 року укладено ОСОБА_2 під впливом помилки та на вкрай невигідних умовах є неприйнятними, оскільки відповідно до статей 229, 233 ЦК України це самостійні підстави для визнання правочину недійсним, зустрічні позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2016 року недійсним на підставі статей 229, 233 ЦК України ОСОБА_2 у цій справі не заявлялись, в установленому вимогами статті 49 ЦПК України порядку, посилань на обставини щодо яких помилялась ОСОБА_2, укладаючи договір, або за яких договір укладено під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах, зустрічна позовна заява не містить. Строк дії договору найму (оренди) квартири (житлового приміщення) закінчився, договір купівлі-продажу орендованого майна чи новий договір оренди на тих же умовах на новий строк не укладено, що свідчить про припинення дії договору найму (оренди) із правом викупу та необхідністю виконання умов зазначених у пункті 5.2 договору, а саме: ОСОБА_3 зобов`язаний був передати ОСОБА_1 квартиру та виселитися з квартири, чого він не зробив.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 грудня 2019року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 711/8571/16-ц (провадження № 61-24306св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9562/16-ц (провадження № 61-38432св18), а також постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-165цс13. Суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи вартості квартири, оскільки такий факт щодо заниження ціни, яка не узгоджена зі стороною, тобто відповідачем, сам по собі встановлює факт обману на який наполягав відповідач та не спростував позивач та третя особа, яка не бачила передання грошових коштів. Також для вирішення цієї справи необхідним було призначення судово-психологічної експертизи, так як саме результати такої експертизи можуть підтвердити доводи зустрічного позову. Відповідач на час надання довіреності знаходилась у безпорадному стані та не віддавала своїм діям раду вона хворіла, а отже, вона думала, що підписувала договір залогу квартири, оскільки відповідач обіцяв надати грошові кошти під заставу, а отже, вона не надавала б згоди на продаж своєї квартири.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
18 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Щодо клопотання про повідомлення
У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив повідомити сторін у справі про час та місце розгляду справи.
Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Щодо вирішення справи по суті
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2016 року ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_2 продав та передав у власність, а ОСОБА_1 купив та прийняв у власність належну продавцю квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 39,9 кв. м, житловою - 20 кв. м.
При укладанні договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності від 02 листопада 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., згідно з якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатись (продавати, подарувати, обміняти, здати в оренду) всю належну їй квартиру АДРЕСА_2, за ціну та на умовах на свій розсуд, зокрема, з правом отримати гроші за продану належну їй квартиру у будь-якій сумі та в будь-якій валюті. Строк дії довіреності до 02 листопада 2017 року.
07 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу квартири проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з пунктом 15 договору купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2016 року продавець зобов`язався звільнити відчужувану квартиру та передати її покупцю для вільного користування та безперешкодного володіння нею, знятися з реєстрації місця проживання у строк до 07 січня 2017 року.
07 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір найму (оренди) квартири (житлового приміщення) із правом викупу квартири АДРЕСА_2, з подальшими змінами, внесеними договорами від 03, 25 січня, 24 березня 2017 року, які є складовою договору від 07 листопада 2016 року, згідно з умовами якого ОСОБА_3 набув на період дії договору спірну квартиру у користування винятково з метою проживання (пункт 2.1) у строк до 01 листопада 2017 року (пункт 5.1) із настанням по закінченню строку дії договору таких можливостей: укладання договору купівлі-продажу орендованого майна, припинення договірних відносин і передача орендарем квартири орендодавцю, укладення нового договору оренди (наймання) квартири та тих же умовах на новий строк (пункт5.2).
Згідно з довідками сектора реєстрації Енергодарської міської ради, станом на 30 травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3, з 13 липня 2016 року.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 383 ЦК Українита статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (частина друга статті 763 ЦК України).