Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 754/12116/18
провадження № 61-6024св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Матвієнко Ю. О., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк"), третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - ВАТ "Український професійний банк"), правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 321, відповідно до умов якого ОСОБА_3 наданий кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних - у разі порушення строків повернення кредиту, із кінцевим терміном повернення кредиту - 10 квітня 2017 року.
07 травня 2007 року між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладений договір поруки № 321-1, яким передбачено, що у разі повного чи часткового невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321, ПАТ "Український професійний банк" має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя.
07 травня 2007 року між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321. Передано в іпотеку нерухоме майно - квартира
АДРЕСА_1 .
06 вересня 2017 року між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2 укладений договір № 24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором
№ 321 та договором поруки. Крім того, 06 вересня 2017 року між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 24-1. Умовами зазначених договорів визначено, що
ОСОБА_2 , як новому кредитору, передається право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі 98 179,19 доларів США та право вимоги на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Проте, ОСОБА_2, як фізична особа, не може бути стороною у зобов`язанні на стороні кредитодавця, у зв`язку з чим такий договір є недійсним. Крім того, нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця у кредитних правовідносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов П. Ю. у порушення
статті 1054 ЦК України, статті 7 Закону України "Про нотаріат" посвідчив договір про відступлення прав вимоги № 24-1 за договором іпотеки на користь ОСОБА_2 .
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати договори про відступлення прав вимоги недійсними, як такі, що не відповідають вимогам закону.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір укладений на стадії ліквідації ПАТ "Український професійний банк", а тому на спірні правовідносини поширюється Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388, відповідно до якого потенційним покупцем є фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права, переможцем відритих торгів не може бути визнаний боржник або поручитель за договорами, право вимоги за яким виставлено на торги. ОСОБА_2 не є ні позичальником, ні поручителем за укладеними у 2007 році договорами. Договори відступлення прав вимоги не мають ознак факторингу, натомість вони є оплатними правочинами щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а не договорами про надання банківських послуг. Крім того, позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення її права або охоронюваного законом інтересу оспорюваними договорами.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено як укладені оспорювані договори порушують права позивача. Не доведено позивачем і того, як заміна кредитора у зобов`язанні порушує права позивача, як боржника за кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки.
Вимоги про забезпечення позову
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що у серпні 2018 року на адресу позивача від ОСОБА_2 надійшла вимога про усунення порушень за кредитним договором від 07 травня
2007 року № 321, у якій зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги у визначений строк, відповідачем буде звернуто стягнення на належний позивачу предмет іпотеки, шляхом набуття права власності у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку". Отже, позивач вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо квартири може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, а тому заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки за договором від 07 травня 2007 року, заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України та Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, іншим органам державної реєстрації прав та нотаріусам здійснення будь-яких реєстраційних дій, що пов`язані з реєстрацією (перереєстрацією) права власності нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме спірної квартири, заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2 . У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі може утруднити чи призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, так як відповідач може скористатись своїм правом та відчужити квартиру.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва
від 10 вересня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що предметом позову є оскарження договорів про відступлення прав вимоги, а будь-яких вимог щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і на яку накладений арешт ухвалою суду, позивачем не заявлялось, отже, позивачем не надано будь-яких доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 13 березня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким вжито заходи забезпечення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявна загроза відчуження спірної квартири, адже ОСОБА_2 до розгляду цієї справи по суті може скористатись своїм правом та відчужити квартиру на користь третіх осіб, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити у майбутньому виконання можливого рішення про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.
Відповідачі своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва
від07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 та від 31 жовтня 2018 року у справі 465/646/11, відповідно до яких фізична особа не може набувати прав кредитора у кредитних правовідносинах.
У березні 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що спеціальним законом (Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") передбачено право будь-якої фізичної чи юридичної особи придбати на відкритому конкурсі у неплатоспроможного банку права вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами. Позивач помилково посилається на Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", оскільки положення вказаного закону не поширюються на спірні правовідносини. Також безпідставними є посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, оскільки обставини у вказаній справі не є ідентичними обставинам цієї справи.
У березні 2020 року від ПАТ "Український професійний банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, уякому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у спорах, пов`язаних з виконанням неплатоспроможним банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, свої зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, оскільки цей закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів в Україні у подібних правовідносинах.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в указаній справі на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 17 березня 2020 року зупинено касаційне провадження у зазначеній справі.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 07 грудня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 07 грудня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, в редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Щодо забезпечення позову
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо визнання недійсними договорів відступлення права вимоги
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
07 травня 2007 року між ВАТ "Український Професійний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Український Професійний Банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 321, відповідно до умов якого ОСОБА_3 наданий кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % процентів річних та 29 % процентів річних у разі строків повернення кредиту за договором з кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня 2017 року.
Також 07 травня 2007 року між ПАТ "Український Професійний Банк" та
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладений договір поруки № 321-1, яким передбачено, що у разі повного або часткового невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321, ПАТ "Український Професійний Банк" має право задовольнити свої вимоги за рахунок ОСОБА_3
07 травня 2007 року між ПАТ "Український Професійний Банк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з положеннями якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором № 321. Надано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 .
Пунктом 2 вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотека за цим договором забезпечує повне виконання позичальником зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникають із кредитного договору від 07 травня 2007 року № 321, відповідно до якого позичальнику наданий кредит з лімітом заборгованості у розмірі
96 000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних - у разі порушення строків повернення кредиту за договором, з кінцевим терміном повернення кредиту - 10 квітня 2017 року.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28 серпня
2015 року № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію
ПАТ "Український Професійний Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
06 вересня 2017 року між ПАТ "Український Професійний Банк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк", та ОСОБА_2 укладений договір
№ 24 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки.
Відповідно до пункту 4 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки від 06 вересня 2017 року № 24, сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 243 100,00 грн (ціна відступлення).
Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки від 06 вересня 2017 року № 24 загальна сума права вимоги складає 98 179,19 доларів США.
Крім того, 06 вересня 2017 року між ПАТ "Український професійний банк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк", та ОСОБА_2 укладений договір № 24-1 про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Умовами зазначених договорів визначено, що ОСОБА_2, як новому кредитору, передається право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі
98 179,19 доларів США та право вимоги на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею
54,20 кв. м, житловою - 30,10 кв. м.
ОСОБА_2 листом від 09 серпня 2018 року повідомив ОСОБА_1 про те, що
ПАТ "Український Професійний Банк" відступив йому право вимоги за основним договором, укладеним між банком та боржником, а також, відбулось відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 та цією вимогою повідомив про необхідність протягом 30 календарних днів з моменту отримання листа усунути порушення та виконати зобов`язання боржника за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321 сплативши на його користь
98 179,19 доларів США, у гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на день платежу.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що оспорюваний договір укладений на стадії ліквідації ПАТ "Український професійний банк", а тому на спірні правовідносини поширюється Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388, відповідно до яких потенційним покупцем є фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права, переможцем відритих торгів не може бути визнаний боржник або поручитель за договорами, право вимоги за яким виставлено на торги. ОСОБА_2 не є ні позичальником, ні поручителем за укладеними у 2007 році договорами. Договори відступлення прав вимоги не мають ознак факторингу, натомість вони є оплатними правочинами щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а не договорами про надання банківських послуг. Крім того, позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення її права або охоронюваного законом інтересу оспорюваними договорами.
Верховний Суд не погоджується у повній мірі із зазначеним висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо забезпечення позову
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158
ЦПК України).
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 3 частини першої статті 353 цього кодексу (щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення (частина перша статті 389 ЦПК України).