Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 191/2648/17
провадження № 61-5662св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2018 року у складі судді Кухар Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору
від 20 лютого 2013 року б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе кредитних зобов`язань, у відповідача станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі
22 893,76 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі
22 893,76 грн.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що останній платіж на погашення заборгованості внесено відповідачем 09 січня 2014 року і саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності, а із позовом банк звернувся лише 01 серпня 2017 року, тобто із порушенням положень статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 22 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 06 лютого 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не перевірено строк дії картки, адже після закінчення строку її дії, вона була перевипущена на нову та отримана відповідачем, зі строком дії до 31 травня 2021 року, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 6-14цс14 та постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 441/569/17 та від 28 березня 2018 року у справі № 332/3802/14 про те, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору.
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
Ухвалою судді Верховного Суду Штелик С. П. від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаної справи.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 16 листопада 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року № 3104/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу
№ 191/2648/17 (провадження № 61-5662св19) 11 грудня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час відкриття касаційного провадження, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом
першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
20 лютого 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Договірні зобов`язання між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 лютого 2013 року.
Згідно з розрахунком відповідач станом на 30 червня 2017 року має перед ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 22 893,76 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 295,97 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 17 231,42 грн, пені та комісії - 3 800,00 грн, а також штрафів: 500,00 грн - штраф (фіксована частина) та 1 066,37 грн - штраф (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, відповідачем останній платіж за кредитним договором внесений 09 січня 2014 року, з позовом банк звернувся
01 серпня 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Верховний Суд не погоджується у повній мірі з такими висновками судів з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.