Постанова
Іменем України
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 685/1529/18
провадження № 61-21025св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про визнання договорів оренди землі недійсними
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Хомяка Олександра Миколайовича на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року у складі судді Бурлак Г. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т.О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,6351 га, яка розташована на території Теофіпольської селищної ради Теофіпольського району Хмельницької області (далі - Теофіпольська селищна рада), кадастровий номер 6824755100:02:006:0032, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (далі - ТОВ "Україна 2001") та ОСОБА_3, зареєстрований у Теофіпольському відділі Держкомзему 04 жовтня 2012 року за № 682470004006147.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 червня 2018 року, виданим приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу Хмельницької області Сурмою Г. Ф., вона після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкувала земельну ділянку площею 5,6351 га, розташовану на території Теофіпольської селищної ради, кадастровий номер 6824755100:02:006:0032, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час оформлення спадщини вона довідалася, що між ТОВ "Україна 2001" і ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, за умовами якого спадкодавець передав відповідачеві вказану земельну ділянку у строкове платне користування. Цей договір зареєстровано у Теофіпольському відділі Держкомзему 04 жовтня 2012 року за № 682470004006147. При його укладенні сторони не визначили всіх істотних умов договору оренди землі, передбачених Законом України "Про оренду землі", зокрема, не зазначено: дату укладення договору та кадастровий номер земельної ділянки; строк дії договору; умови збереження стану об`єкта оренди; умови про відшкодування поліпшень стану земельної ділянки, проведених орендарем; умови щодо припинення або зміни умов договору у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи; крім того, немає невід`ємних частин договору. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з аналогічним позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 4,23 га, яка розташована на території Теофіпольської селищної ради, кадастровий номер 6824755100:02:006:0052, укладений між ТОВ "Україна 2001" та ОСОБА_3, зареєстрований у Теофіпольському відділі Держкомзему 04 жовтня 2012 року за № 682470004006148.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 червня 2018 року, виданим приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу Хмельницької області Сурмою Г. Ф., він після смерті ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку площею 4,23 га (згідно з витягом з Державного земельного кадастру - 4,2299 га), кадастровий номер 6824755100:02:006:0052, розташовану на території Теофіпольської селищної ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час оформлення спадщини він довідався, що між ТОВ "Україна 2001" і ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, за умовами якого спадкодавець передав відповідачеві земельну ділянку у строкове платне користування. Цей договір зареєстровано у Теофіпольському відділі Держкомзему 04 жовтня 2012 року за № 682470004006148. При його укладенні сторони не визначили всіх істотних умов договору оренди землі, зокрема, не зазначено: дату укладення договору та кадастровий номер земельної ділянки; строк дії договору; умови збереження стану об`єкта оренди; умови про відшкодування поліпшень стану земельної ділянки, проведених орендарем; умови щодо припинення або зміни умов договору у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи; крім того, немає невід`ємних частин договору. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Теофіпольський районний суд Хмельницької області рішенням від 22 липня 2019 року у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки сторони дійшли згоди з усіх істотних умов спірних договорів оренди землі, які були передбачені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 24 жовтня 2019 року рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2019 рокузалишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що дійсно у договорах оренди не було зазначено дати їх укладення та строку їх дії, однак, враховуючи, що ці договори набрали чинності з часу їх державної реєстрації, а в актах приймання-передачі об`єктів оренди сторони визначили строк оренди, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ця неповнота не порушує права та інтереси позивачів. Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на те, що договори оренди землі не містять усіх істотних умов і не відповідають вимогам закону, суперечать фактичним обставинам справи.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Хомяк О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів про недоведеність позовних вимог, оскільки у спірних договорах оренди землі немає дат їх вчинення та не вказано кадастрові номери об`єктів оренди; у пункті 8 договору не визначено строку дії договорів; у пункті 17 не визначено умов збереження стану об`єктів оренди, про що свідчить напис "немає"; у пункті 23 не погоджено питання про відшкодування поліпшень стану земельної ділянки, проведених орендарем; у пункті 40 не погоджено умов щодо припинення або зміни умов договору в разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи; договір не містить усіх невід`ємних частин, зазначених у пункті 43, акт приймання-передачі об`єктів оренди не містить дати складання. Водночас відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
У червні 2019 року ТОВ "Україна 2001" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, і суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 січня 2020 року справа № 685/1529/18 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року № 3127/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що земельні ділянки площею 5,6351 га (кадастровий номер 6824755100:02:006:0032) та площею 4,23 га (кадастровий номер 6824755100:02:006:0052), які розташовані на території Теофіпольської селищної ради та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належали ОСОБА_3 на праві власності.
Між ТОВ "Україна 2001" і ОСОБА_3 були укладенні договори оренди землі, за умовами яких ОСОБА_3 передав відповідачеві земельні ділянки у строкове платне користування.
04 жовтня 2012 року відділ Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області зареєстрував ці договори у Державному реєстрі земель за № 682470004006147 і № 682470004006148 відповідно.
У той же день сторони склали акти визначення меж спірних земельних ділянок у натурі (на місцевості). Згідно з актами приймання-передачі об`єкта оренди без дати ОСОБА_3 передав ТОВ "Україна 2001" земельні ділянки площею 5,6351 га (кадастровий номер 6824755100:02:006:0032) та 4,23 га (кадастровий номер 6824755100:02:006:0052) в оренду строком на 10 років.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є його спадкоємцями за законом.
07 червня 2018 року приватний нотаріус Теофіпольського районного нотаріального округу Хмельницької області Сурма Г. Ф. видала позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з якими ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 5,6351 га, кадастровий номер 6824755100:02:006:0032, а ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 4,23 га, кадастровий номер 6824755100:02:006:0052.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).