Постанова
Іменем України
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 0910/2-103/2011
провадження № 61-13311св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - головний державний виконавець Косівського районного відділу державної виконавчої службиПівденно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджук Петро Петрович,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД", ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження справу за поданням головного державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджука Петра Петровича про заміну сторони виконавчого провадження АСВП № 52341956, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", ОСОБА_2,у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД", ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року у складі судді Гордія В. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог подання
У березні 2020 року головний державний виконавець Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджук П. П. (далі - головний державний виконавець Косівського РВ ДВС Сіреджук П. П.) звернувся до суду з поданням, у якому просив замінити стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956 з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") на фізичну особу ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи вимоги подання, головний державний виконавець Косівського РВ ДВС Сіреджук П. П. посилався на те, що на примусовому виконанні у Косівському РВ ДВС знаходиться виконавчий лист від 17 серпня 2016 року № 0910/2-103/2011, виданий Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" (далі - ТОВ "Беркут ЛТД") та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості в сумі 1 677 802,76 грн, 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 14 травня 2019 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Депт Фінанс") був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, на підставі якого новий іпотекодержатель набув права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Брокбізнесбанк" та іпотекодавцями, які забезпечують виконання зобов`язання за кредитним договором. ТОВ "ФК "Депт Фінанс" на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 березня 2020 року передало це право вимоги ОСОБА_2, який звернувся до Косівського РВ ДВС із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956. З урахуванням наведеного просив подання задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Косівський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 12 червня 2020 року подання задовольнив. Замінив стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956 з ПАТ "Брокбізнесбанк" на фізичну особу ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що ПАТ "Брокбізнесбанк" вибуло з виконавчого провадження АСВП № 52341956, а його правонаступником є ОСОБА_2 . При цьому виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2020 року ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення подання про заміну сторони стягувача, оскільки ОСОБА_2 набув усіх прав вимоги ТОВ "ФК "Депт Фінанс", а тому звернення з поданням про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні відповідає вимогам статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2020 року ТОВ "Беркут ЛТД" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання про заміну стягувача. Також просило постановити окрему ухвалу щодо невиконання Косівським РВ ДВСЗакону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні АСВП № 52341956.
Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, які мають суттєве значення, суди встановили на підставі недопустимих доказів, оскільки жодної копії договору від 06 березня 2020 року № 01/03-20 в матеріалах справи немає, хоча якраз цей договір мав би підтвердити перехід права вимоги за основним зобов`язанням до ОСОБА_2 . Отже, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно та бездоказово дійшли висновку про перехід прав вимоги від ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_2 . Суди не взяли до уваги того, що у нового кредитора, ОСОБА_2, а перед ним у ТОВ "ФК "Депт Фінанс" немає необхідної правоздатності (наявність дозволу на здійснення банківської діяльності чи надання фінансових послуг, ліцензії тощо), а тому вони не могли приймати на себе права та обов`язки первісного кредитора. Суди не перевірили наявність у головного державного виконавця Косівського РВ ДВС Сіреджука П. П. повноважень на звернення до суду з цим поданням, оскільки такі повноваження не передбачені довіреністю від 02 січня 2020 року. Також скарга містить доводи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г (3-226гс16), постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/6659/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17 та від 04 вересня 2019 року у справі № 906/1174/18
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 жовтня 2020 року справа № 0910/2-103/2011 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 17 серпня 2016 року Косівський районний суд Івано-Франківської області видав дублікат виконавчого листа № 0910/2-103/2011 про стягнення у солідарному порядку з ТОВ "Беркут ЛТД" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості на суму 1 677 802,76 грн, 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі заяви ПАТ "Брокбізнесбанк" 26 вересня 2016 року старший державний виконавець Косівського РВ ДВС відкрив виконавче провадження № 52341956.
14 травня 2019 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" і ТОВ "ФК "Депт Фінанс" був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з пунктом 1.1 якого відбулося відступлення права вимоги за іпотечним договором у зв`язку з укладенням договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15 квітня 2019 року, в тому числі до іпотекодавця ТОВ "Беркут ЛТД".
11 березня 2020 року ТОВ "ФК "Депт Фінанс" уклало договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки із ОСОБА_2 , за умовами якого відступило право вимоги на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Згідно з актом приймання-передачі документів від 06 березня 2020 року ТОВ "ФК "Депт Фінанс" передало ОСОБА_2 договір кредиту від 13 січня 2006 року № 1825 з урахуванням всіх змін та доповнень, додатків і додаткових угод до нього, іпотечний договір від 02 лютого 2006 року, з урахуванням у всіх змін та доповнень, додатків і додаткових угод до нього, матеріали кредитної справи від 13 січня 2006 року № 1825 ТОВ "Беркут ЛТД", матеріали судової справи від 13 січня 2006 року № 1825.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.