Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 753/12335/18
провадження № 61-21133св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Ірклієнка Юрія Петровича,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2019 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" Ірклієнка Ю. П. (далі - уповноважена особа Фонду), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., в якому просив визнати припиненим правовідношення, що випливає з іпотечного договору № 1.06080588, укладеного між ним та Закритим акціонерним товариством "Міжнародний іпотечний Банк" (далі - ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк") від 30 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. 30 серпня 2006 року за реєстровим № 3274, та виключити запис про іпотечний договір № 1.06080588 з Державного реєстру іпотек; зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. 30 серпня 2006 року за реєстровим № 3275; зобов`язати ПАТ "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду повернути йому оригінал договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. 30 серпня 2006 року за реєстровим № 3268.
На обґрунтування позову посилався на таке. 30 серпня 2006 року між ним та ЗАТ "Міжнародний іпотечний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", укладений договір про іпотечний кредит № 1.06080588 на суму 40 000 дол. США, строком користування 120 місяців до 30 серпня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,5% річних. За умовами договору погашення кредиту здійснювалось у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів у розмірі 539,74 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язання щодо повного погашення кредиту за договором про іпотечний кредит від 30 серпня 2006 року № 1.06080588 між сторонами укладений іпотечний договір від 30 серпня 2006 року № 1.06080588, згідно з умовами якого він передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . З моменту отримання кредитних коштів у 2006 році і до 2014 року він виконував зобов`язання щодо повернення кредитних коштів згідно з умовами кредитного договору, однак починаючи з 2014 року він з незалежних від нього причин не виконував свої зобов`язання щодо повернення кредиту, виходячи із своїх фінансових можливостей, що стало причиною зміни відповідачем умов погашення кредиту. 18 березня 2015 року відповідач направив йому вимогу № 60-04-01/6089 про дострокове погашення залишку кредиту та процентів за користування кредитними коштами у розмірі 8 953,20 дол. США, у тому числі і простроченої заборгованості за кредитним договором у сумі 540,16 дол. США, без урахування штрафних санкцій. Зазначену вимогу він виконав 02 листопада 2017 року у повному обсязі, що підтверджується відповідною банківською випискою від 02 листопада 2017 року, у зв`язку із чим його зобов`язання, які випливають з договору про іпотечний кредит та як наслідок, іпотечного договору, є припиненими з 02 листопада 2017 року шляхом їх повного виконання. Проте відповідач не здійснив жодних дій, які безпосередньо пов`язані з припиненням зобов`язань за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором, та передбачені умовами цих договорів, чим чинить йому перешкоди у здійсненні ним права власності на квартиру.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання боржника за іпотечним кредитом не припинено, оскільки на час надіслання вимоги про дострокове погашення кредиту і станом на момент виконання цієї вимоги позивачем, останній мав заборгованість за пенею перед відповідачем, яка не погашена на час розгляду справи, тому вимоги про визнання припиненим правовідношення, що випливає з іпотечного договору є необґрунтованими.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на 18 березня 2015 року сума пені за договором про іпотечний кредит становила 1 480,18 грн, яку позивач не сплатив. Станом на 16 листопада 2018 року заборгованість позивача за кредитним договором становить 901 480,39 грн. Оскільки позивач не виконав наявні зобов`язання, то відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність заборгованості за пенею у розмірі 1 480,18 грн, оскільки суди не дослідили банківську виписку від 02 листопада 2017 року щодо відсутності, станом на 02 листопада 2017 року, будь-якої заборгованості, у тому числі пені, відповідно до кредитного договору від 30 серпня 2006 року № 1.0608058820. У вимозі про дострокове виконання зобов`язання від 18 березня 2015 року зазначено суму заборгованості без урахування штрафних санкцій, та зазначено, що вони будуть нараховані на день їх сплати. Проте у день сплати заборгованості за кредитним договором (02 листопада 2017 року) банк не зазначав про наявність у позивача заборгованості за штрафними санкціями. Крім того, відповідно до пункту 9.1 договору про іпотечний кредит та пункту 6.1 договору банківського рахунку для фізичних осіб банк відкрив рахунок для сплати кредиту та мав право, у випадку наявності заборгованості за пенею, списати кошти з рахунку на погашення заборгованості, проте таких дій банк не вчинив. Також суди помилково зазначили, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 16 листопада 2018 року заборгованість за пенею становить 901 480,39 грн. Суди не звернули уваги на те, що 18 березня 2015 року банк звернувся з вимогою про дострокове виконання зобов`язання, тому відповідач не мав права на нарахування пені, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Крім того, довідка та розрахунок заборгованості за пенею у розмірі 1 480,18 грн та 901 480,39 грн відповідно є неналежними доказами, оскільки банк їх надав після спливу строку для надання доказів, відповідно до частини четвертої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.
Суди встановили, що 30 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", укладений договір про іпотечний кредит № 1.06080588 на суму 40 000 дол. США, строком користування 120 місяців до 30 серпня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,5 % річних. За умовами договору погашення кредиту здійснювалось у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів у розмірі 539,74 дол. США (т. 1, а. с. 11-15).
На забезпечення виконання зобов`язання щодо повного погашення кредиту за договором про іпотечний кредит від 30 серпня 2006 року № 1.06080588 між сторонами укладений іпотечний договір від 30 серпня 2006 року № 1.06080588, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 18-19).
18 березня 2015 року відповідач направив позивачу вимогу № 60-04-01/6089 про дострокове погашення залишку кредиту та процентів за користування кредитними коштами у розмірі 8 953,20 дол. США, у тому числі і простроченої заборгованості за кредитним договором у сумі 540,16 дол. США, без урахування штрафних санкцій (а. с. 23).
Зазначену вимогу позивач виконав у повному обсязі 02 листопада 2017 року, що підтверджується банківською випискою від 02 листопада 2017 року, що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні (а. с. 25-26).
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема договорів.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.