Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 712/11226/18
провадження № 61-19109св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 30 травня 2019 року у складі судді Мельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), про захист прав споживачів.
На обґрунтування позову посилалася на таке. 10 серпня 2012 року між нею та банком укладений договір депозитного вкладу № SAMDN25000727839684, вклад "Стандарт, 12 міс.". Вона належним чином виконала умови договору та поклала на депозит у банк 7 000 дол. США. 20 серпня 2012 року між нею та банком укладений договір депозитного вкладу № SAMDN25000728044382, вклад "Стандарт, 12 міс.", умови якого вона належним чином виконала та поклала на депозит у банк 10 000 грн. 17 жовтня 2013 року між нею та банком укладений договір депозитного вкладу № SAMDN25000738669952, вклад "Стандарт, 12 міс.", відповідно до умов якого вона поклала на депозит у банк 1 200 грн. Зазначала, що вона неодноразово зверталася із заявами про розірвання зазначених договорів та повернення вкладів, проте відповідач відмовлявся надати обґрунтований розрахунок суми боргу та належним чином не розглядав подані заяви та вимоги.
З урахуванням наведеного просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором вкладу від 10 серпня 2012 року № SAMDN25000727839684 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 347 845,80 грн, заборгованість за договором вкладу від 20 серпня 2012 року № SAMDN25000728044382 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 26 995,54 грн, заборгованість за договором вкладу від 17 жовтня 2013 року № SAMDN25000738669952 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 2 745,31 грн, а всього - 377 586,65 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 30 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором вкладу від 10 серпня 2012 року № SAMDN25000727839684 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 347 845,80 грн, заборгованість за договором вкладу від 20 серпня 2012 року № SAMDN25000728044382 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 26 995,54 грн, заборгованість за договором вкладу від 17 жовтня 2013 року № SAMDN25000738669952 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 2 745,31 грн, а всього - 377 586,65 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щонаявність договірних відносин між ОСОБА_1 та банком за договорами банківського вкладу (депозиту) підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема завіреними копіями заяв № SAMDN25000727839684, № SAMDN25000728044382, № SAMDN25000738669952 на оформлення вкладів, на підставі яких позивач внесла кошти на рахунки банку. Відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеними з позивачем договорами банківського вкладу не виконав, чим порушив права та законні інтереси позивача як вкладника та споживача фінансових послуг.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2019 року змінено. Зменшено суму стягнутої з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором вкладу від 10 серпня 2012 року № SAMDN25000727839684 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 312 009,97 грн, заборгованість за договором вкладу від 20 серпня 2012 року № SAMDN25000728044382 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 20 553,55 грн, заборгованість за договором вкладу від 17 жовтня 2013 року № SAMDN25000738669952 з урахуванням відсотків за депозитом у розмірі 2 216,12 грн, а всього - 334 779,64 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про укладення договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів позивачем на їх виконання, а тому банк зобов`язаний повернути позивачу заборгованість за договорами вкладу. Проте суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при розрахунку відсотків, оскільки відсотки після закінчення строку дії вкладу можуть бути відмінними від розміру відсотків які діють під час строку вкладу. Тому апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції у частині нарахування відсотків шляхом зменшення їх розміру.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що на підтвердження позовних вимог позивач надала лише заяви на оформлення вкладів, проте не надала до суду оригіналів квитанцій, які підтверджують внесення позивачем коштів на депозитний рахунок. Відсутність квитанції позивач обґрунтовувала тим, що внаслідок якості паперу з якого вони виготовлені та чорнила яким надруковані відомості, що в них містяться, квитанції з часом стали непридатними. Проте позивач не надала жодних доказів на підтвердження зазначеного. Водночас лише наявність касового документа, на підставі якого були зараховані грошові кошти на банківський рахунок вкладника, може свідчити про факт укладення договору банківського вкладу, а не наявність у особи договору банківського вкладу. АТ КБ "ПриватБанк" просило розглядати справу у судовому засіданні з викликом сторін, з метою надання додаткових пояснень у справі по суті спору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", були укладені такі договори банківського вкладу (депозиту):
1) договір від 10 серпня 2012 року № SAMDN25000727839684 (вклад "Стандарт, 12 міс."), укладений у вигляді заяви, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", на суму 7 000 дол. США на строк 366 днів до 10 серпня 2013 року включно, зі сплатою відсотків 10% річних (а. с. 8);
2) договір від 20 серпня 2012 року №SAMDN25000728044382 (вклад "Стандарт, 12 міс."), укладений у вигляді заяви, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", на суму 10 000 грн на строк 366 днів до 20 серпня 2013 року включно, зі сплатою відсотків 18 % річних (а. с. 9);
3) договір від 17 жовтня 2013 року № SAMDN25000738669952 (вклад "Стандарт, 12 міс.") укладений у вигляді заяви, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", на суму 1 200 грн на строк 366 днів до 17 жовтня 2014 року включно, зі сплатою відсотків 18 % річних (а. с. 10).
На підтвердження укладення зазначених договорів ОСОБА_1 надала суду першої інстанції для огляду оригінали зазначених заяв.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За нормою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.